Жінка як еталон краси

Розділ 1. Жінка як еталон краси

За всіх часів існував загальний еталон жіночої краси. Те, що подобається сучасникам, кілька століть тому могло б не викликати в них захоплення. У XX столітті багато хто не розумів, чому сучасники так захоплювалися Джокондою Леонардо да Вінчі.

Нині немало молоді дивуються фурору, виробленому в середині минулого століття легендарної Мерилін Монро. Жіноча краса протягом усього перелому людської історії була хіба що однією з сильних джерел натхнення для людей мистецтва.

Усі спроби знайти канони краси, починаючи з давньогрецького "золотого перерізу" і до сучасності, будь-коли приводили, і навряд чи приведуть, до якогось загальновизнаного, математично вивіреного ідеалу. Якщо навіть брати до уваги людську суб'єктивність, ясно, що епоха і національний менталітет завжди вносять в поняття ідеалу краси свої власні поправки.

Жіночої краси це стосується насамперед. Марно думати, що ставлення до жіночої краси змінювалося послідовно, подібно порам року. У цьому сенсі історія має довгий ланцюг естетичних перетворень, Зупинимося лише на кількох, найбільш яскравих і характерних моментах, особливо тих, що знайшли своє відображення у мистецтві.

У своїх уявленнях про ідеал жіночої краси первісні люди були гранично прагматичні. Головна їхня турбота - продовження племені. Саме тому на жінку вони дивилися як на машину з виробництва і викормлювания нащадків. Тому ідеальний образ жінки-праматері, якій вклонялися наші «кам'яні» предки, був вкрай непривабливий.

Ідеалом жіночої краси у Давньому Єгипті вважалася висока, струнка брюнетка з широкими плечима, плоскими грудьми, по-хлопчачому вузькими стегнами та довгими ногами. Риси обличчя древньої єгиптянки були тонкими, особливо виділялися очі.

Ідеальною формою очей вважалася миндалевидна — її підкреслювали, обводячи очі зеленою фарбою з вуглекислої міді, подовжуючи контур до скронь. Вважалося гарним ще й виділення синьою фарбою вен на шиї і скронях. Зображували єгиптянок в основному з пишними зачісками, якими слугували перуки.

Давньогрецька жіноча постать ширококоста, масивна, з м'якими округлими формами, великими очима, маленьким ротом, класичнм "грецьким" носом, прямою лінію чола.

Постать далекосхідної красуні мусила бути мініатюрною, тендітною. А азіатськими народами дуже цінувалася повнота. На Русі красуні скидатися на розмальованих ляльок.

Різноманітне уявлення про красу існувало в тих чи інших класах. М. Р. Чернишевський писав, що ідеал жіночої краси в селянина - здорова квітуча дівчина - кров з молоком.

Проте, як у Високе Середньовіччя (XII-XIII ст.) європейський світ знову згадав про жіночу красу. Прийшла вона зі світу мистецтва. Поступово церква втрачала свою всеосяжну владу у Європі.

Світське життя набуває дедалі більшої ваги, дедалі активніше впливає на мистецтво. Італійські гуманісти наново відкривають для Європи канони античної краси. Мистецтво Стародавньої Греції стає зразком для художників України та скульпторів.

У період бароко (кін. XVI-XVII ст.) природність знову виходить із моди. На зміну їй приходять стилізація і театральність. Жіноче тіло у період бароко, як й раніше, має бути "багатим" з "лебединою" шиєю.

На початку XVIII в. настає епоха рококо і жіночий силует знову змінюється.

З початком класицизму у моду знову стала входити природність.

XIX століття — століття буржуа і технічного прогресу — докорінно позначилося на моді. Жінка епохи романтизму мусить бути мрійлива, сумна, добре, якщо в сумних блакитних очах блищать сльози. Темні кола під очима були ознакою духовності.

На межі XIX і XX століть мода надмірно екстравагантна. Ідеальна жінка епохи модерн мусить бути витонченою імпозантною натурою.

У 70-80 р. ідеалом жіночої краси є тендітна висока блондинка з великими очима, косою і тонкими бровами.

У 90-х маятник моди знову хитнувся у протилежний бік. Розкіш змінює мінімалізм. Проте ідеал жіночої краси тут постійно змінювався. Тож у 21 столітті сталося відродження давньоєгипетського ідеалу жіночої краси.

Як бачимо ідеал жіночої краси постійно змінювався, а отже це знаходило відбиток на творчості майстрів пензля. Тож спробуємо розглянути  якою  була жінка на картинах художників хоч деяких історичних періодів.