Оголошення

Жіночі образи в українському образотворчому мистецтві

Розділ 3. Жіночі образи в українському образотворчому мистецтві

Мистецтво є найбільш повним і концентрованим виразом прекрасного в житті. Художник пізнає дійсність і відтворю її відповідно до свого сприйняття та розуміння.

У кожного народу своє, в певній мірі історично сформоване, сприйняття та розуміння дійсності, а отже кожен народ має свої виражальні та функціональні особливості і можливості. Тож не дивно, що і відтворення образу жінки у нас має свої особливості.

Інтерес до портретного живопису зростає на Україні у першій половині 19 століття. Видатним представником українського реалістичного портретного живопису був В. Тропінін. Художник створив узагальнений образ представників українського народу, в тому числі і жінок.

3.1. Особливості творення жіночих образів Тропініним

Серед живописців першої половини XIX століття Василь Олександрович Тропінін (1776-1857) особливо дорогий нам, хоч він і російський художник, за те впізнанне серцем відчуття національного, що пронизує його роботи.

Особливе місце в історії мистецтва займають жіночі портрети Тропініна. Йому, як нікому іншому ні до, ні після нього, вдалося виразити нове відношення до жінки не тільки як до витонченої прикраси, але і як до матері, дружини, господині, подруги.

Цікавою є одна з перших робіт «Дівчина з яблуком». Композиція цієї роботи запозичена у живописця Жана Батиста Греза, якого Тропінін копіював і цитував дуже часто. Хоч картина і копіює оригінал у композиції, сюжеті, повороті фігури і аксесуарах, але картини відмінні.

Дівчина з яблуком. Тропінін Образ Тропініна – по суті, портрет. Тропінін хоча і прагнув якомога ближче слідувати вибраному ним оригіналу, він зберіг майже точний його розмір, намагався буквально відтворити позу і одяг грезівської дівчинки з яблуком (мабуть це і з'явилося причиною неприродності і надуманості пози в картині Тропініна), проте голову, обличчя дитини автор писав з натури.

Тут-то і виявилося діаметрально протилежне трактування одного і того ж образу двома художниками. Витончену плотську головку Греза, відкинуту в темному екстазі, Тропінін замінив сумним личком, можливо, дворової кріпосної дівчинки, написавши її зі всією безпосередністю і істинністю. В задумливому погляді очей, в сумному личку, обрамленим копицею пухнастого волосся, читається, швидше за все, важка, зовсім не дитяча частка.

Очі дівчинки із зіницями плоскими і матовими, якби оповитими серпанком, з білками голубого кольору, з точковими відблисками не дивляться на глядача, а спрямовані кудись в невідому далечінь. Більш точно і детально окреслені ніздрі і губи дитини. Мазки червоною фарбою вставлені вверху  ніздрів, в контурах пальців, неначе кров просвічує через шкіру.

Легкий рум'янець на золотистій поверхні обличчя дівчинки перекликається з густим рожевим забарвленням яблука. Емоційне сприйняття особи поставило художника перед необхідністю інакше, ніж в традиційному мистецтві, віднестися до питання колористичного рішення образу.

Колір відтепер стає для нього не тільки ознакою форми і декоративним елементом зображення, він служить виразом відчуттів автора, його відношення до натури. Колір його з великою домішкою білил – глухий, непрозорий, він також умовний, як умовна форма яблука, ніби виточеного з дерева.

Загальний золотисто-оливковий тон живопису, майже жовтий на світлі, в тінях зеленуватий, що згущується у фоні до зовсім темного, настільки “тропінінський”, що вперше побачена картина здається давним-давно знайомою. В учнівській роботі Тропініну ще не вдається на цьому шляху досягти живописної цілісності.

Інтенсивне білильно-рожеве забарвлення яблука, будучи колірним акцентом зображення, ще дещо умовне і не цілком пов'язане з танучими золотисто-коричневими і оливковими тонами фону і пухнастого волосся дівчинки, з прозорою ніжністю фарб її обличчя.

Разом з тим підвищена активність рожевого кольору посилює емоційне звучання образу. Втім, справа не тільки в колориті. Знайома сама “настроєність” образу – та душевна м'якість, яка властива мистецтву Тропініна.

У боротьбі за національну самобутність вітчизняного мистецтва початку XIX ст. одним з найголовніших факторів було звернення до народного життя. Важливу роль у цьому відіграв Василь Тропінін, якого доля кріпака на цілих сімнадцять років, починаючи від 1804-го, закинула в село Кукавку неподалік від Могилева-Подільського.

Волею кріпосника-графа відірваний від навчання у Петербурзькій Академії мистецтв, Тропінін багато писав українських селян. Про це на схилі літ згадував: «Я мало вчився в Академії, але навчився в Малоросії: я там без перепочинку писав з натури... і ці мої роботи, здається, найкращі з усіх, які я досі написав».

Дівчина з Поділля. Тропінін Саме до таких належить «Дівчина з Поділля». Твір вражає не лише своєю майстерністю, але насамперед тим теплим почуттям у ставленні до моделі, що загалом не властиве тогочасному мистецтву, в якому пануючою була естетика класицизму.

Художник уважно змальовує типову подільську сорочку, корали на шиї, дівочий головний убір,— пастозно покладені фарби добре відтворюють фактуру зображеного. Але увага його далека від захоплення етнографічною екзотикою вбрання, він бачить у ньому високохудожні атрибути народного побуту, водночас віддаючи перевагу людям.

Гарний овал молодого смаглявого обличчя прорисований з великою майстерністю, як і малюнок проникливих карих очей і усміхнених губ. Обличчя відзначається гармонійною красою і національною типовістю. Одухотвореність образу, певна його ідеалізованість споріднюють полотно з творами сентименталізму, але водночас відбивають демократизм поглядів художника.

Стримано поданий пейзаж збагачує мотив, а золотаво-оливковий колорит у поєднанні з людяною теплотою трактування надають творові в цілому поетичного забарвлення.

Тропінінські жіночі образи особливі. Це в основному жінки-трудівниці – вишивальниці, пряхи тощо.

Один з найпопулярніших творів Тропініна - "Кружевниця" (1823). Миловидна дівчина, що плете мережива, зображена в той момент, коли вона на мить відірвалася від роботи і звернулася поглядом до глядача, який таким чином виявляється залучений в простір картини.

Кружевница. Тропінін Ретельно і з любов'ю написаний натюрморт - мережива, коклюшки, ящик для рукоділля. Відчуття спокою і затишку, створене Тропініним, переконує в цінності кожної миті повсякденного людського буття. Естетичні смаки епохи в даному випадку співпали з особливостями творчої манери художника.

Аналогічних картин Тропінін написав багато. Звичайно, на них зображені молоді жінки за рукоділлям. Їх особи схожі, в них ясно є видимими риси жіночого ідеалу художника - ніжний овал, темні мигдалевидні очі, привітна усмішка, кокетливий погляд.

Образи умільців 1820-1830-х років свідчать про еволюцію художньої манери Тропініна. Від живописного стилю ранніх робіт він приходить до лінійно-пластичного, з більш чітким контуром і корпусним накладенням фарб. Живописна фактура придбаває густину. Дрібні, щільно встановлені мазання роблять картини схожими на мініатюри в техніці емалі.

"Мереживниця" виконана у вишуканій гаммі голубувато-сіруватих тонів, в "Гаптарці" (1826) колірне рішення більш активно.

Кажучи про рішення тропінінських жіночих образів, що ідеалізується, треба мати на увазі і ту обставину, що естетичні смаки епохи в даному випадку щасливо співпали з особливістю дарування художника, що сприймав життя не критично, а поетично, не викриваючого, а затверджуючого.

От чому праця в його творах предстає не як виснажливе необхідне заняття, а як радісна сторона життя, в якому розкриваються прекрасні якості жіночої натури.

Перейти до розділу: 3.2. Шевченківська «Катерина»

Банер сайту

Сайт Обучонок містить дослідницькі роботи і творчі проєкти учнів шкіл України, теми дослідницьких робіт, проєктів і міні-проєктів з різних предметів, правила і вимоги оформлення.
Будемо вдячні, якщо встановите на своєму сайті наш банер!

Банер нашого сайту
Код банера:

<a href="https://obuchonok.com.ua" target="_blank"> <img src="https://obuchonok.com.ua/obuchua.gif" width="88" height="31" alt="Обучонок - дослідницькі роботи і проєкти учнів України"></a>

Інші банери...

Статистика