Публікація на сайті

Банер сайту

Ми будемо вдячні, якщо Ви встановите на своєму сайті наш банер!
Банер нашого сайту
Код банера:
<a href="http://obuchonok.com.ua/" target="_blank"> <img src="http://obuchonok.com.ua/banners/obuchonokua1.gif" width="88" height="31" alt="Обучонок - дослідницькі роботи і творчі проекти учнів"></a>
Усі банери...

Воєна тематика у творчісті Самокиша Миколи Семеновича

Буденний і страхаючий образ вій­ни — вирви від снарядів, нальоти німецьких аеропланів, пожежі, дротові загородження, вириті окопи, солдати, які стріляють із них, і ті, що вижили після бою - усе було в полі зору художників.


Часи революційного лихоліття й громадянської війни привели су­вору правду життя в кожний будинок. Академія спорожніла - хто помер, хто вбитий, хто емігрував. Майстерні "експропріювали". Художник з ро­диною перебирається в Крим. Дій­сність втілена в картині "Голод у Криму", антитезою її драматичним образам з'являються білі хатки, при­вітна господиня й сонячне світло "Запорожців біля корчми". Із цього часу все ближче і яскравіше става­ли спогади дитинства про діда-козака і його розповіді про героїчне ми­нуле України.

Незмінна віра художника у воле­любність і героїзм простого солдата визначили особливість його індивіду­ального стилю, експресивну і яскра­ву, далеку від апологетики. Можливо, тому не настільки істотні розбіжності в образах воїнів різних епох — запо­різьких козаків ("Бій повсталих селян з польськими панами", "Бій Богуна з Чернецьким під Монастирищем", "Бій Максима Кривоноса з Ієремією Вишневецьким"), бійців Червоної Ар­мії ("Бій за прапор", "Перехід Черво­ної Армії через Сиваш", "Атака"), шведських або російських солдатів ("Полтавська битва"). Але така по­дібність не абсолютна - одні воїни борються за свою землю й волю, інші утягнені в братовбивчу війну. Чи не тому вогонь пожарищ громадянської війни заряджає атмосферу раніше ти­ хих, затишних сіл похмурим, інфер­нальним відсвітом ("М. Щорс під Чер­ніговом").


Кульмінацією боїв є запекла сутич­ка й вибухова енергія атаки. Карти­на надзвичайного запалу боїв немис­лима без зображення коней, що несуться бойовищем, закусивши ву­дила, із хрипом і піднятими головами. Але головні персонажі батальних сцен - вершники, безстрашні лицарі, які борються в ім'я волі й справедли- • вості У 1920 р. Літературне товариство Харкова почало випуск ілюстрова­них історичних романів і відроджен­ня історичного жанру в живописі. Для видавництв "Рух" і "Книгосоюз" Самокиш робить ілюстрації до творів І. Нечуя-Левицького, І. Франка, Мар­ка Вовчка та ін.

Наскільки художника захоплюва­ла тема запорізької старовини пока­зують картини історично-батального жанру - "В'їзд Богдана Хмельницького в Київ після перемоги над поляками", "Похід запорожців у Крим", "Бій під Жовтими Водами".

У пізніх творах зростають героїкопатетичні інтонації й емоційна напруженість. Фігури людей, коней, волів зображуються в підкреслено склад­них ракурсах і поворотах, на посиле­ному темному або світлому тлі. Чіткі­ше розкривається енергія силуетів і рельєфність об'ємного, енергійного ліплення форм.


Ускладнення емоцій­ного стану, захопленість красою миті, стихійного пориву приводять до зро­стання декоративних аспектів образу. Романтичний пафос, динамізм і бар­вистість композицій дали підстави вважати М. Самокиша засновником нового стилю "героїчного реалізму". Особливість цього стилю визначила органічну єдність концепції реалізму з елементами романтизму й імпре­сіонізму.

Покликаний оспівувати військові перемоги, майстер-баталіст віддав належне сміливим захисникам бать­ківщини, але показав дикість і нелюдськість воєн, які починалися на догоду чиїмось корисливим інтересам і вели до стихійного хаосу, де вже не було ні правих, ні винуватих.

У 1918-1921 р. він жив у Євпаторії, з 1922 р. - у Сімферополі. Там він заснував художню студію М. С. Самокиша, що стала основним регіональ­ним центром художньої освіти. Зби­рав і підтримував талановиту молодь. Серед його сімферопольських учнів - народний художник України Яків Басів, Амет Устаєв, Марія Новикова, Марко Домащенко та багато інших. Постановою Раднаркому Криму від 28 червня 1937 р. на базі студії Самокиша було організовано Кримське художнє училище.

В 1960 р. ім'ям М. С. Самокиша була названа також вулиця, де він жив у Сімферополі.

У 1936-1941 рр. він був професо­ром Харківського художнього ін­ституту. Під час німецької окупації Криму (1941-1944) залишався в Сім­ферополі. Щоб не померти з голоду, продавав картини. Художника не ста­ло 18 січня 1944 року.

Заслужений діяч мистецтв РРФСР (1937). Лауреат Державної премії СРСР 1941 р. за картину "Перехід Червоної Армії через Сиваш". Наго­роджений орденом Трудового Черво­ного Прапора.

Статистика