Публікація на сайті

Фердинанд Іванович Гізе

(Йоганн Еммануїл Фердинанд, тому І. Гізе, зустрічається в деяких текстах, - Ф. Гізе) пропрацював 10 років у Харкові, залишивши тут помітний слід: є кілька біографічних довідок та повний список праць.


За словами біографів, Гізе народився 2 січня 1781 року в селищі Шаумбург поблизу Кюстрина (Пруссія) і, отримавши початкову освіту, присвятив себе фармації. Спочатку він навчався в Кроссене, потім Пема в лабораторії Шрадера, причому слухав ще лекції з хімії, ботаніки та інших наук. Після цього Гізі керував хімічною фабрикою д-ра Дішлера в Аугсбурзі, а в 1802 році став помічником завідувача Імператорської аптекою у Відні.

У 1803 році він був запрошений попечителем Харківського навчального округу Потоцьким на посаду ад'юнкта хімії в проектованому університеті. Офіційно Гізе був зарахований на російську службу 6 січня 1804, за рік до офіційного відкриття вузу, а 13 липня 1805 року його затвердили екстраординарним професором по кафедрі хімії і металургії. Ординарним професором тієї ж кафедри був інший німець, за якого, як пишуть, клопотав особисто Гете - Іван Андрійович (Людвіг) Шнауберт, уродженець Гессена і доктор філософії.

Цей ровесник Гізе нічим видатним себе в Харкові не виявив. Шнауберт публікацій майже не мав, і в 1811 році був «звільнений за проханням у відставку внаслідок нездорового харківського клімату, поїхав до Москви і там дійшов майже до жебрацтва». 6 квітня 1811 року Гізе отримав довгоочікувану посаду ординарного професора (тепер - фармації і технічної хімії); він працював на ній до 1814 року, коли переїхав до Дерпт (Тарту).

Талановитий пруссак, опинившись в Харкові, активно включився в дослідження природних ресурсів Слобожанщини, якими губернатор Бахтін «навантажував» іноземців. Так, у списку публікацій Гізе після 10 робіт, надрукованих ще в Німеччині (останні з них, включаючи докторську дисертацію «Von der chemischen Processen, den dabei sich darbietenden Erscheinungen neubst Darstellung der sie bewirkenden Mittel und Ursachen», датовані 1804 роком, коли автор вже служив в Харкові), з'явилися праці з місцевим колоритом:


– Физико-химическое и врачебное испытание минеральных вод и некоторой глины, отысканной в Полтавской губернії, в Константиноградском повете, близ реки Орели. — Харьков, 1806;

– Hauptzаge von den Forschritten, welche die Naturforscher Russlands in der Kenntniss vaterlаndischer Naturerzeugnisse gethan haben und von denen welche noch zu thun оbrig sind.- Rede am Stiftungstage der Universitаt Charkow den 17 Jan. 1807;

– Известие об испытании минеральных вод в дачах статского советника С. М. Кочубея, находящихся в Полтавской губернии, в Константиноградском уезде, при деревне, Дубовые Гряды называемой. — Харьков, 1808;

– Известия об испытании сукноваляльной земли, найденной в дачах надворного советника Н. В. Капниста в Екатеринославской губернии, Александровского уезда. — Харьков, 1812.

Технічні роботи Гізе стали відомі на самому верху - за твір «Про вигідний спосіб добувати і очищати селітру, заснованому на хімічних засадах» (Харків, 1811рік) цар Олександр I нагородив автора діамантовим перснем.

Зрозуміло, що перераховані вище дослідження були б неможливі без належним чином обладнаної лабораторії. У свій час вважалося, що при Шнауберте - Гізе хімічна лабораторія «була мізерною», «майже повністю була відсутня», «її самостійне (від лабораторії фармації, заснованої в 1812 році) існування уявлялося сумнівним».

Але Д. І. Багалій переконливо довів зворотне, спираючись на офіційні дані про щорічне надходження в хімічну лабораторію приладів, начиння, посуду, реактивів, а також про грошові витрати. 1804 рік вважають роком початку і фактичного існування хімічної лабораторії Харківського університету. Влітку 1805 року університет відвідав міністр освіти Завадовський, якому не соромно було показати в числі небагатьох діючих підрозділів нового вузу і хімічну лабораторію.

Ще один винахід цього талановитого німця – хінін. «Особливо слід відзначити роботи харківського професора Ф.І. Гізе, якому належить честь виділення алкалоїду хінної кори в чистому вигляді раніше французьких фармацевтів Пеллетьє і Каванту принаймні на чотири роки. У 1817 році Ф. І. Гізе дав докладний опис способу виділення чинного початку хінної кори в «Кришталь» (кристалах). На превеликий жаль, відкриття Ф.І. Гізі майже ніким з його сучасників не було відзначено.

виданнявидання університету

Всі без винятку відзначали в Фердінанда Івановича ентузіазм і працездатність:

«Гізе був видатним хіміком, ім'я його згадується у вчених трактатах його сучасників з епітетом« ревного і ґрунтовного дослідника»;

«Гізе став одним з кращих професорів в університеті завдяки гарній освіті, щирій любові до науки і своїй невтомній діяльності. Він з великою ревністю вів свої заняття в Харкові».


Але головне, чим професор-пруссак обдарував Харківський університет, це фундаментальне керівництво, яким могли користуватися навіть нездатні до європейських мов російські студенти і викладачі (так широко амбітний автор визначив цільову аудиторію своєї праці).

«Великою заслугою Гізе є створення ним п'ятитомного підручника хімії, який користувався великою популярністю як єдиний російськомовний посібник, що стояв на рівні передової науки того часу. Робота ця була настільки чудова, що на видання її були асигновані кошти від міністерства народної освіти. «Загальна хімія» свого часу була зразковим керівництвом по вивченню хімії.

Ще одна цікава постатьМартін Пільгер. Викладення патології і терапії хворих тварин бере початок з 1805 року, коли при Харківському університеті на медичному факультеті існувала кафедра скотолікування, яку очолював професор Пільгер (Pilger Martin Heinrich).

Мартін Пільгер (1760 - 1823) викладав у Харківському університеті в 1806 - 1820 роки ветеринарію; ще в 1807 році запропонував створити при університеті ветеринарний інститут (він був створений тільки в 1851 р). Сучасники згадували його «величну симпатичну зовнішність» і те, що лікував він «дуже вдало», причому не тільки тварин, а й людей.

Остання обставина викликало заздрість у дипломованих лікарів, і медичний факультет написав скаргу до Петербурга, що ветеринарний лікар помагає лікувати людей. Пільгеру запропонували витримати іспит на звання лікаря, але згодом він відмовився, розуміючи, що екзаменувати будуть з пристрастю, і продовжував неофіційно лікувати , його обожнювали пацієнти.

Займався Пільгер і літературною творчістю, видавши в Харкові кілька п'єс. У січні 1817 професор почав видавати журнал «Український домовод», де було безліч корисних порад щодо ведення господарства, особливо по тваринництву.

Іноземні професори, виховані в умовах свободи думки і слова, атмосфері толерантності та відомого демократизму, переконані в праві університетів на автономію, виявилися явно непристосованими до виживання в задушливому соціально-політичному кліматі Росії, де «чуйна цензура» (О. Пушкін) і налагоджена система доносів виявляли вільнодумство і «єресь» навіть там, де їх не було.

Перейти до розділу: 2. Почесні члени та доктори

Це цікаво!

Банер сайту

Ми будемо вдячні, якщо Ви встановите на своєму сайті наш банер!
Банер нашого сайту
Код банера:
<a href="http://obuchonok.com.ua/" target="_blank"> <img src="http://obuchonok.com.ua/banners/obuchonokua1.gif" width="88" height="31" alt="Обучонок - дослідницькі роботи і творчі проекти учнів"></a>
Усі банери...

Статистика