Водні ресурси рідного краю. Річка Вільшанка

В ході пошуково-дослідницької роботи з географії на тему "Міфічна сила води" - особливості водних ресурсів рідного краю. Річка Вільшанка" учень 8 классу береться дослідити сучасний стан річки Вільшанка та її басейну, простежити історію походження назви. Метою роботи ставиться привернення уваги громадськості до проблеми забруднення річки.

Докладніше про роботу:

У навчальному дослідницькому проєкті з географії на тему "Міфічна сила води" - особливості водних ресурсів рідного краю. Річка Вільшанка" учень 8 класу дає обгрунтування терміна "вода", а також визначає в міні-проєкті, яку роль грає вода у нашому житті. Визначається чому необхідно піклуватися про природні водні ресурси та пам'ятати про історію винекнення річок і їхніх назв.

Проведена дослідницька робота в рамках проєкту про дослідження водних ресурсів рідного краю і річку Вільшанку включає в себе дослідження довідкової літератури, встановлення фізико-географічної характеристики річки Вільшанка. Результати цієї дослідницької роботи з географії можуть бути використані учнями-старшокласниками, авторами-краєзнавцями, всіма, кому не байдужа доля річок, та тими, хто просто хоче більше знати про водні ресурси рідного краю.

Зміст

Вступ
1. Скарби рідної землі.
2. Фізико-географічна характеристика річки Вільшанка.
Висновок
Список використаних джерел і літератури
Додатки

Вода – це друге диво після Землі. Воду називають колискою всього живого. Не випадково наші далекі предки вважали її началом усіх начал. Люди думали, що світ утворений водою. І це дійсно так, бо вода – невіддільний компонент усіх біохімічних процесів.

Вона зрошує і запліднює землю, сприяє  примноженню біомаси рослинного покриву, забезпечує протікання всіх хімічних реакцій у товщі земної кори і на її поверхні. Вода становить 80-90 % маси рослин і майже 75 % маси тварин. Організм людини на 65 % складається з води. Без води не мислиме життя на Землі.

Актуальність дослідження. Я народився в Україні. Це-моя Батьківщина, яку дуже люблю, з якою тісно пов’язане моє життя, життя моїх близьких, друзів.  Щиро переживаю за все, що відбувається і у моєму селі, часто замислююсь, що  можу зробити вже сьогодні і коли буду дорослим, для процвітання села та держави.

Одним із головних, життєво необхідних ресурсів села є водні ресурси, природний баланс яких порушений, вони втратили здатність до самоочищення.

На мою думку, малі річки відчули за останні десятиріччя найбільший вплив людської діяльності, саме вони найбільше змінилися, багато з них просто зникли з карти нашої Батьківщини. Виходячи з ситуації, що склалася з малими річками в Україні, дослідження їх  є досить актуальним.

Мета дослідження - дослідити сучасний стан річки Вільшанка та її басейну, простежити історію походження назви, привернути увагу педагогів, учнів  до осмислення та усвідомлення важливості реалізації заходів щодо посилення морального виховання; зберегти для нащадків факти про походження географічних назв водних ресурсів рідного краю.

Об'єктом дослідження є річка Вільшанка.

Предметом дослідження виступають газетні публікації, власні історико-краєзнавчі дослідження, архівні матеріали.

Практичне значення роботи полягає в тому, що результати можуть бути використані учнями-старшокласниками, авторами-краєзнавцями, всіма, кому не байдужа доля річок, та тим, хто просто хоче більше знати про водні ресурси рідного краю.

Я думаю, що моє дослідження стане в пригоді вчителям і учням при вивченні відповідних тем із історії  рідного краю та з географії.

Всім відомо, що кількість прісної води на Землі катастрофічно падає. Мільйони людей у всьому світі потерпають від нестачі води, тисячі і тисячі квадратних кілометрів колись родючої землі перетворюється у випалену сонцем пустелю, де немає нічого живого.

Ми з вами несемо відповідальність перед майбутніми поколіннями в тому сенсі, що якщо ми і надалі будемо забруднювати наші річки, струмки, озера побутовими відходами і сміттям, для наших нащадків чисті води наших водотоків залишаться тільки на світлинах та на кіноплівці.

Йдучи вулицями рідного села, я часто думаю про те, що доля  річки дуже схожа на долі людей. У них своє життя, своя історія. Скільки всього вона «побачила»  на своєму віку! Мені іноді здається, що вона «дивиться» на нас із докором, а  ми все кудись поспішаємо, боїмося не встигнути...

На даний час на території України нараховується 1103 водосховища, в Сумській області 43, в Новослобідській об’єднаній територіальній громаді 3 «Каліщанське» біля с.Нова Слобода, площею водного дзеркала 46 га, і об’ємом води 1,34 млн.м³, «Бувалинське» (1971 року будівництва) біля с.Бувалине, площею водного дзеркала 67 га, об’ємом 1,72 млн.м³ та «Мачулищанське» (1985 року будівництва) в с.Мачулища на р.Берюшка, площею водного дзеркала 72 га, об’ємом 1,2 млн.м³). Ставків на території громади 40 шт.

Установою, що опікується станом річок і водойм Новослобідської громади, є Клевенське водне господарство. Поспілкувавшись з С.Г. Прилуцьким, провідним інженером відділу водних відносин та басейнової взаємодії регіонального офісу водних ресурсів у Сумській області, дізнався, що на всіх водосховищах на території Новослобідської громади  відповідно до вимог Водного кодексу України дозволене загальне водокористування – відпочинок, купання, плавання на веслових човнах, спортивне та любительське рибальство, а в межах прибережної захисної смуги (ПЗС) сінокосіння, регульоване випасання худоби.

Поряд з цим забороняється будь-яке капітальне чи тимчасове будівництво, гірничо-розвідувальні роботи, розробка корисних копалин, порушення грунтового покриву, забруднення території та водного об'єкту хімічними речовинами, паливно-мастильними матеріалами, забрудненими стоками, побутовими відходами тощо.

З метою охорони водосховищ, річок, ставків від забруднення і засмічення  вздовж їх берегів виділяється прибережна захисна смуга.  Її призначення полягає у збереженні або створенні умов для природного очищення забруднених поверхневих вод, що стікають з водозбору до водних об'єктів, а також зменшення кількості наносів, що надходять до них разом з цими водами.

В межах прибережної захисної смуги забороняється: розорювання земель, садівництво і городництво, застосування пестицидів і добрив, улаштування літніх таборів для худоби, будівництво будь-яких споруд крім гідротехнічних, гідрометричних, обслуговування і миття транспортних засобів і техніки, влаштування гноєсховищ, звалищ сміття та ін.. Така інформація доводиться до громадян шляхом встановлення водоохоронних знаків, через засоби масової інформації та шляхом публічних виступів перед громадянами.

Я гадаю, що навряд чи знайдеться людина, яку не цікавить світ, в якому вона живе. Адже тут приховано багато таємниць, насамперед історичного минулого, а також величезний інтерес представляє колосальна кількість водосховищ, ставків, річок. Ми є спадкоємцями всього цього!

Вільшанка - річка в Україні, у Конотопському районі Сумської області. Ліва притока Берюшки (басейн Дніпра). Довжина річки 16 км, похил річки — 2,4 м/км. Площа басейну 76,4 км². Бере початок на північній околиці Князівки. Тече переважно на північний схід і у с.Руднєвому впадає у річку Берюшку, ліву притоку Клевені. Населені пункти вздовж берегової смуги: Сиром'ятникове, Новослобідське, Почепці, Оріхівка.

Існує багато легенд щодо походження назви річки. Одна з версій – через велику кількість вільх, які росли уздовж її берегів. Дуже цікавою є легенда, що назва піщла від імені княгині Ольги, яка була визнана рівноапостольною святою та покровителькою  християн. За іншою легендою Вільшанка почала називатись так від переселенців вільних козаків, а також  від вислову «волю шанувати». Навіть і зараз у нашому селі поселяються люди з різних держав, недарма наше село багатонаціональне.

За режимом водозабезпечення річка  відноситься до типу рівнинних з мішаним типом забезпечення з переваженням атмосферного (снігового 60%  і дощового) видів живлення. Підземних джерел живлення дуже мало, які восени замилюються і річка в окремих ділянках може пересихати.      Флора і Фауна. У рослинному покриві річки лучно-болотна рослинність. Із ссавців тут мешкають кріт звичайний, миша польова,  бобер, заєць сірий, білка звичайна, лисиця звичайна.

Джерелами забруднення Вільшанки є поверхневий стік сільськогосподарських угідь, недостатньо очищені зливові та талі води, сміття та господарсько-побутові відходи, якими забруднюються береги річки. Особливо великої шкоди річці завдає розміщення в межах прибережних смуг об’єктів житлової забудови.

Тому проблема охорони водних ресурсів  повинна вирішуватись комплексно, системно, з урахуванням взаємовпливу усіх факторів, процесів та компонентів географічної мережі, а також впливу господарської та іншої діяльності з боку людини.

Проаналізувавши ситуацію, дійшов висновку, що малі річки забруднюються більше, ніж великі. Зважаючи на це, хочеться привернути увагу громадськості до особливостей малих річок нашого регіону так, як саме з малих річок набирають силу величезні водні артерії.

Підводячи підсумок дослідження в рамках дослідницької роботи (проєкту) про особливості водних ресурсів рідного краю і річку Вільшанку, я можу твердо сказати, що життєдайна енергія води має бути у нашій свідомості. Пам’ятаймо, що якщо ми з вами дбатимемо про чистоту навколишнього середовища, цінуватимемо природній дар – воду, то наші близькі, рідні, знайомі, друзі заражатимуться добрим прикладом.  Як кажуть, «не там чисто, де прибирають, а там, де не смітять!». Життєдайна енергія води не зникне тільки в тому випадку, якщо ми будимо про це турбуватися.

Хочеться закінчити своє дослідження словами відомого історика, уродженця Нової Слободи, М.Ф. Берлинського «Батьківщину люблять не тому, що вона велика, а тому, що вона своя».

1. «Каталог річок України».-К.: Видавництво АН
   

   УРСР 1957.-С.96.

2. Малі річки України: Довідник./А.В. Яцик.-К.:1991.
3. Інтернет-сайти.