Публікація на сайті

-min.jpg
Тематика проекту: 
Українська мова
Автор проекту: 
Чернова Мілена
Керівник проекту: 
Шаломова Н.А
Найменування навчального закладу: 
КЗО "Гімназія№1" ДМР
Клас: 
4

У даному творчому дослідницькому проєкті з української мови та літератури на тему "Займенник у сфері ділового мовлення" автор у рамках роботи досліджує займенник як самостійну частину мови і вивчає його використання у сфері ділового мовлення.

Докладніше про проект:


Автор навчального міні-проєкту з української мови та літератури "Займенник у сфері ділового мовлення" дає пояснення терміна "займенник" і "морфологія", а також вивчає розряди займенників за значенням. У роботі пояснюється, навіщо у мові потрібно використовувати займенники, і які правила їх вживання існують.

У межах дослідницької роботи з українскої мови "Займенник у сфері ділового мовлення" автор розглядає особливості вживання особових займенників у документах, а також яким чином використовуються присвійні займенники в документах. Детально було розглянуто вживання інших видів займенників у ділових паперах, а також дослідженно наукові роботи вчених, які вивчали цю тему.

Зміст

Вступ
1. Розряди займенників за значенням.
2. Вживання особових займенників у документах.
3. Присвійні займенники в документах.
4. Вживання інших видів займенників у ділових паперах.
5. Вчені, які досліджували цю тему.
Висновки
Список використаної літератури
Додаток

Вступ


Темою роботи (проекту) обрано: Використання займенника у сфері ділового мовлення.

Актуальність дослідницької роботи (проекту) полягає в тому, що сфера ділового мовлення завжди перебувала під пильною увагою лінгвістів. Особливо важливим є правильне, доречне вживання різних частин мови у ділових документах, їх співвідношення, взаємозамінність, стилістичне забарвлення та вмотивованість використання.

Мета дослідження: Дослідити займенник як самостійну частину мови і його використання у сфері ділового мовлення.

Основним методом дослідження обрано реферативний.

Морфологія - це розділ мовознавства, який вивчає слово як частину мови.

Займенник - це самостійна частина мови, яка об’єднує слова, що вказують на предмети, ознаки, кількість, не називаючи їх, і відповідає на питання хто? що? який? чий? скільки?

Займенники не виражають конкретного значення, а виступають у ролі замінників членів речення, вказуючи на особу чи предмет, тому слід обережно вводити їх в текст.

Займенники в мові вживаються часто для того, щоб уникнути повторення тих самих слів. При цьому їхню форму треба обов'язково узгоджувати з родом, числом, відмінком іменників, замість яких ці займенники вжито. Це особливо стосується займенників третьої особи він, вона, воно і вказівних займенників цей, ця, це.

Може виникнути неясність, якщо ці займенники співвідносяться за родом і числом з кількома іменниками. Найчастіше помилка полягає в тому, що з тексту не зрозуміло, якого слова стосується займенник, а це вносить у текст двозначність. Наприклад: 1) Коли Петренко познайомився з Степаненком, він (?) був уже начальником відділу.

Хто був начальником відділу, Петренко чи Степаненко? Тому речення потрібно скласти так. Познайомившись з Петренком, Степаненко вже був начальником відділу. Або: Степаненко вже був начальником відділу, коли познайомився з Петренком.

Отже, правильно вжиті займенники допомагають пов'язати речення в тексті.

Розряди займенників за значенням

займенник 1

За значенням займенники поділяються на дев'ять розрядів:

  • особові – указують на особи: я, ми (1-ша особа), ти, ви (2-га особа), він, вона, воно, вони (третя особа); зворотний себе – указує на ту особу, яка виконує дію;
  • присвійні – указують на належність предмета 1-й особі: мій, наш; 2-й особі: твій, ваш; 3-й особі множини: їхній; особі, яка виконує дію – свій; на належність предмета 3-й особі однини указують особові займенники в родовому відмінку його, її;
  • вказівні – указують на предмет: цей, той (оцей, отой); на ознаку: такий (отакий); на кількість:стільки;
  • означальні – весь (ввесь, увесь), всякий (усякий), кожний, інший, сам, самий;
  • питальні – являють собою запитання до іменника: хто?, що?; до прикметника: який?, чий?; дочислівника: скільки?, котрий?;
  • відносні – ті, що й питальні, але вживаються для приєднання підрядних речень до головних:Благословен же той, хто від грози не никне, і пісня, що летить до радісних небес (В. Сосюра);
  • неозначені – утворюються від питальних за допомогою часток аби-, де-, сь- (пишуться разом) та хтозна-, казна-, бозна-, будь-, небудь-, невідь- (пишуться через дефіс): абиякий, дехто, щось, хтозна-скільки, казна-яка, бозна-що, будь-хто, котрий-небудь, невідь-скільки та ін.;
  • заперечні – утворюються від питальних за допомогою частки ні- (пишуться разом): ніхто, ніщо, ніякий, нічий, ніскільки, нікотрий.

Вживання особових займенників у документах


Якщо більшість документів оформляється офіційно від третьої особи і не містить займенника, то в особових документах чи при адресуванні певній особі вживається особовий займенник я (в автобіографіях, дорученнях, розписках).

У розпорядчих документах займенник я обминається. Ці документи розпочинаються дієсловами у першій особі однини (Пропоную... Наказую...).

Займенник я в офіційно-діловому, науковому та публіцистичному (крім тих випадків коли є відтінок автобіографічності) стилях замінюється авторським ми з метою залучити слухача (читача) до участі в міркуваннях, а також, коли є потреба пом’якшити категоричність висловленого ( ... у процесі дослідження ми прийшли до таких висновків). Наприклад: (...ми дійшли таких висновків).

Займенники третьої особи (він, вона, воно, вони) в орудному відмінку мають -н- і вживаються без прийменника: задоволений ними, керувати нею.

Після прийменників, що вимагають давального відмінка (завдяки, всупереч, наперекір, назустріч, вслід, на противагу), займенники вживаються без -н-: завдяки їм, всупереч йому.

Займенники він, воно у місцевому відмінку мають варіант – на ньому, а не (на нім).

Слід уникати двозначності, що може виникнути при співвіднесеності займенників він, вона, вони з будь-яким із слів: Ми дуже вдячні за можливість ознайомитись з рекламою продукції вашої фірми. Вона (?) справила на нас приємне враження. Економіст Іваненко В. П. внесла пропозицію. Головуючий з нею (?) не погодився.

Вживаючи особові займенники, слід уникати їх нагромадження: Він збирається вступити до університету. Він давно вже вирішив стати економістом.

Займенник ми у переважній більшості документів, які пишуться від імені установи, підприємства, організації – пропускається. Наприклад, ділові листи часто починаються словами у першій особі множини (Просимо... Надсилаємо...). Паралельно вживається форма третьої особи однини (Дирекція просить... Управління повідомляє...).

Для підкреслення поваги, ввічливості в усному й писемному професійному мовленні вживається займенник Ви (у заявах, запрошеннях, офіційних листах, приватних листах, адресованих старшій за віком особі): Прошу Вашого дозволу на поїздку…, Одержав Вашого листа. При займеннику Ви дієслово-присудок вживається у множині: Ви сказали, Ви повідомили.

Займенник Ви (Вам) (наприклад: Надсилаємо Вам для ознайомлення…) теж можна уникати, що створить загальне враження строгої об’єктивності викладу, типової для ділового стилю: Надсилаємо для ознайомлення ....

Проте бувають ситуації, в яких наявність чи відсутність займенників Ви, Вас, Вам, Вами змінює спрямування й тональність висловлювання. Так звороти типу: пропоную з’явитись, прошу уточнити, вимагаю притягти до… виражають більш категоричну й безапеляційну вимогу, ніж ці самі звороти з особовими займенниками Вам, Вас, Вами. Наприклад: Пропоную Вам з’явитись; Прошу Вас уточнити. Введення у текст особового займенника пом’якшує категоричність вимоги.

Дійова особа в реченні, виражена особовим займенником, повинна стояти у називному відмінку, а не в орудному: мною запроваджено – я запровадив, нами запропоновано – ми запропонували, вами доведено – ви довели.

Не слід використовувати особові займенники в присутності тих, про кого йде мова.

Не рекомендується використовувати у документах вказівний займенник це при переліку. Наприклад, у такому контексті: Доповідачі говорили і про недоліки, і про досягнення. Це слід врахувати в подальшій роботі (з протоколу). Незрозуміло, що слід врахувати: позитивне, чи негативне? Директор звільнив Петренка з займаної посади і призначив на його місце Остапенка. Це (?) рішення не схвалюють у колективі. Яке ж рішення не схвалюють у колективі, про призначення Остапенка чи про звільнення Петренка?

Присвійні займенники в документах

Присвійні займенники прикметники в родовому і давальному відмінках мають форми: мого, твого, свого, моєму, твоєму, своєму. Форми мойого, твойого, мойому, твойому властиві розмовному стилю.

Присвійні займенники в місцевому відмінку мають тільки нормативні форми: на моїм – на моєму, на твоїм – на твоєму, на їхнім – на їхньому, на вашім – на вашому.

Для уникнення зайвого паралелізму, у діловому мовленні вживається присвійний займенник їхній, а не (їх)(він – вони): їх обладнання – їхнє обладнання, надійшли їх пропозиції – надійшли їхні пропозиції.

Не слід зловживати займенником свій, бо він, як правило, дублює вже наявне в тексті слово:Петренко І. П. Не справився зі своїми обов'язками диспетчера. Він своїми руками відремонтував свою машину – він власноруч відремонтував особисту машину.

Вживання присвійного займенника свій може, деколи, спричинити двозначність у тексті, наприклад: Представник митниці наказав депутатові віддати свій паспорт. У даному реченні займенник свій може стосуватися як іменника представник, так і іменника депутат. Тому щоб внести ясність, речення слід змінити: Представник митниці наказав, щоб депутат віддав свій паспорт.

Вживання інших видів займенників у ділових паперах


У давальному і місцевому відмінках однини слід використовувати нормативні форми займенників: у чиїм – у чийому, був відсутній якийсь час – був відсутній деякий час, сі продукти – ці продукти, цеї домовленості – цієї домовленості, казна-який звіт – неводомо який звіт, котрогось із присутніх – декого із присутніх.

Займенники усякий (всякий), будь-який, кожний є близькими (синонімічними), але не тотожними за значенням. Займенник усякий вживається з відтінком узагальнення (У нашому класі є всякі учні); будь-який має значення такого, якому не віддається перевага у виборі, який завгодно на вибір (Мене влаштує будь-який квиток). Кожний (кожен) – означає виділення будь-якого предмета з кола однорідних. Наприклад: Кожний документ в кінці року здається в архів.

У деяких випадках займенники усякий (всякий), кожний, будь-який можуть заміняти один одного без будь-яких смислових змін, наприклад: Кожна (або всяка) людина прагне бути щасливою; Президент зможе відповісти на будь-яке (всяке) запитання (заміна можлива).

Паралельні форми означального займенника кожний і кожен використовуються в усіх стилях мови, але в офіційно-діловому мовленні надається перевага формі кожний.

Займенник усякий (всякий) вживається переважно у розмовному мовленні, та художньому стилі. Наприклад: У всякого своя доля і свій шлях широкий (Т.Шевченко).

Займенник будь-який вживається у публіцистичному і науковому стилях.

Наприклад: Сучасний Київ можна порівняти з будь-якою європейською столицею.

Займенник будь-який дуже часто під впливом російської мови замінюється прикметником любий. Наприклад: Завтра ми надамо вам любу (треба будь-яку) інформацію з питань, що належать до нашої компетенції.

На означення особи перевага надається вживанню займенника який (-а, -і), а на означення предметів, дій, явищ – що: інженера-конструктора, який проживає..., економіста, який працює..., Зарубу Олега Гнатовича, який мешкає...контракт, що був підписаний.

Слід дотримуватися варіювання у використанні питальних займенників: Звичайно ухвали складаються із вступної частини, в якій зазначається стан питання, що розглядається, і розпорядчої, яка містить перелік заходів із зазначенням термінів виконання...

Двозначність виникає, якщо вказівний займенник це відноситься до двох явищ: Директор звільнив Бойка з обійманої посади і призначив на його місце Остапенка. Це (?) рішення не схвалюють у колективі.

Прикметник окремий іноді вживається замість неозначеного займенника деякий (окремі підприємства, окремі студенти). Не можна забувати, що основне значення слова окремий – це «незалежний». Наприклад: Не виконали план окремі підприємства міста. Як зрозуміти цю фразу: деякі, певні чи самостійні, незалежні?

Російським прислівникам по-моему, по-вашему, по-нашему в українській мові відповідають особові займенники, що стоять у знахідному відмінку з прийменником на: На нашу думку, на Ваш розсуд, як на мене. Неозначені займенники, зокрема ті, у яких є частки аби-, казна-, хтозна: абихто, казна-хто, хтозна-що, абиякий вживається у розмовному мовленні. Займенники будь-хто, будь-який, будь-що зустрічаються у художньому і публіцистичному стилях.

Не вживаються у документах і архаїчні форми вказівних займенників: тая, тую, тії, цяя, ції, теє, такая, такеє, отакий та інші, що надають мові експресивного забарвлення: І там степи, і тут степи, та тут не такії (Т.Шевченко).

У документах вживаються тільки нормативні форми займенників: у чиїм – у чийому, мойого – мого, твойого – твого, сі – ці, цеї – цієї, сей – цей та ін. Перші приклади є розмовними, діалектними.

Вчені, які досліджували тему використання займенників у сфері ділового мовлення.

Дослідники не раз аналізували використання займенників у професійному мовленні, але їх розвідки мали побіжний, поверхневий характер. Це статті у підручниках і наукові статті таких лінгвістів, як Г. Волкотруб, М. Волощак, У. Зарицька, Г. Кацавець, З. Мацюк, В. Мозговий, Л. Паламар, Л. Погиба, Н. Станкевич, С. Шевчук та інші.

Висновки

Тож з усього, що було сказано вище, можна зробити наступні висновки:

  • Займенники не виражають конкретного значення, а виступають у ролі замінників членів речення, при цьому вказують на особу або предмет
  • Займенники в діловому мовленні вживаються часто для того, щоб уникнути повторення тих самих слів
  • Використання чи невикористання займенників змінює тональність ділових текстів, може посилювати або пом'якшувати категоричність наказу, вимоги, прохання, поради тощо.

Список використаної літератури

  1. Антисуржик / За ред. О.Сербенської. – Львів, 1994.
  2. Антоненко-Давидович Б.Д. Як ми говоримо. – К., 1991.
  3. Бабич Н.Д. Основи культури мовлення. – Львів, 1990.
  4. Безпояско О.К., Городенська К.Г., Русанівський В.М. Граматика української мови. Морфологія: Підручник. – К., 1993.
  5. Ботвина Н.В. Офіційно-діловий та науковий стилі української мови. – К.,1998.
  6. Волкотруб Г.Й. Практична стилістика сучасної української мови. – К. 1998.
  7. Волкотруб Г.Й. Стилістика ділової мови. – К., 2002.
  8. Гвоздев А. Очерки по стилистикерусскогоязыка. – М., 1965.
  9. Глущик С.В., Дияк О.В., Шевчук С.В. Сучасні ділові папери. – К.,2000.
  10. Головач А.С. Зразки оформлення документів. – Донецьк, 1997.   

Додаток №1

займенник 3

Додаток №2

займенник 4


Якщо сторінка Вам сподобалась, поділіться у соціальних меражах:

Банер сайту

Будемо вдячні, якщо встановите на своєму сайті наш банер!

Сайт Обучонок містить дослідницькі роботи і творчі проекти учнів шкіл України, теми дослідницьких робіт, проектів і міні-проектів з різних предметів, правила і вимоги оформлення.

Банер нашого сайту
Код банера:
<a href="https://obuchonok.com.ua/" target="_blank"> <img src="https://obuchonok.com.ua/obuchua.gif" width="88" height="31" alt="Обучонок - дослідницькі роботи і творчі проекти учнів України"></a>

Інші банери...

Статистика