Тема боротьби українського народу в образотворчому мистецтві

Тема боротьби українського народу в образотворчому мистецтві

Микола Семенович Самокиш увійшов в історію російського та українського образотворчого мистецтва, дореволюційного та радянського, як видатний живописець-баталіст, неперевершений майстер-анімаліст, котрий особливо прославився зображенням коней, та прекрасний рисувальник пером.

У всіх своїх батальних творах в усі часи Самокиш завжди зображував простий народ та розкривав його високі моральні якості: глибоку любов до своєї Батьківщини, відвагу, самопожертву, наполегливість в досягненні своєї мети, згуртованість та безстрашність перед обличчям смертельної небезпеки. Саме в цьому - народність, демократизм та прогресивність творчості М. С. Самокиша. Як рисувальник пером Самокиш займає одне з перших місць серед графіків Європи. Він створив біля десяти тисяч малюнків переважно на батальні та мисливські сюжети.

Любов Миколи Самокиша до України, її народу була постійною та незмінною протягом всього його довгого життя. Він народився 25 жовтня (за новим стилем) 1860 року в м. Ніжині на Україні.

В дитячі роки заслуховувався розповідями діда про подвиги запорозьких козаків, в гімназії зачитувався віршами великого Кобзаря, на канікулах писав етюди на теми з життя українських селян та рідної природи, в студентському гуртку вивчав історію України. Можна з впевненістю сказати, що мало хто з художників знав так глибоко, як Самокиш, історію українського народу, його культуру та народне мистецтво.

Про це свідчать велика кількість його дореволюційних акварелей та рисунків, картини, написані в Україні, масштабні роботи, виконані разом з художником С. І. Васильківським, - розпис будинку Полтавського губернського земства, альбом "З української старовини", а також альбом українського народного орнаменту.

В 1898 році Самокиш та Васильківський задумали видати альбом малюнків "З української старовини", який повинен був стати продовженням прекрасного альбому офортів "Живописна Україна" геніального поета та видатного художника Т. Г. Шевченка. Альбом, задуманий як розповідь про історичне минуле України, був виданий у 1900 році.

Портрети в ньому доповнюються і ніби коментуються батальними, побутовими та пейзажними рисунками. Пояснювальний текст був складений відомим українським археологом та істориком, другом І. Ю. Рєпіна, професором Д. І. Яворницьким, котрий став і другом Самокиша. Всі портрети в альбомі виконав аквареллю С. І. Васильківський, а малюнки - М. С. Самокиш.

Багато часу та праці витратив Микола Семенович на збирання та вивчення матеріалів для цього альбому. Біля сотні зображених предметів військового спорядження, одягу, побуту є результатом замальовок зі старовинних речей в музеях та приватних зібраннях України, Петербурга, Кракова та Парижа. В цьому проявилося притаманне М. Самокишу протягом всього творчого життя виключне сумління в добиранні та вивченні оригінальних матеріалів для своїх творів.

Після видання альбому С. Васильківський запросив на початку 90-х років Самокиша до участі в оформленні будинку Полтавського губернського земства. Васильківський за допомогою художників Беркоса, Уварова написав три величезних панно на теми з історії України, а Самокиш виконав фрески в стилі українського народного орнаменту. Вдвох вони написали панно "Козак Голота". Розпис будинку Полтавського земства був видатним явищем в історії українського образотворчого мистецтва.

Та він, на жаль, був знищений фашистами разом з будівлею під час окупації України. Збираючи матеріали, Самокиш робив багато замальовок українського орнаменту, особливо вишивок, тканин. Виставка народного українського мистецтва у Харкові в 1902 році, яка викликала великий інтерес прогресивної громадськості, стала для нього стимулом до систематичного збирання орнаментів. В результаті Микола Семенович невдовзі видав дуже цікавий альбом кольорових репродукцій "Мотиви українського орнаменту".

Альбом складався з 40 таблиць - замальовок з оригінальних старовинних вишивок та тканин, найдавніші з яких належать до ХVII століття. Зарисовки він робив на харківській виставці, в Київському історичному та Полтавському музеях, в приватних зібраннях, а також в селах та селищах України, головним чином Полтавської, Київської та Чернігівської губерній.

Художник точно передає орнамент в кольорі та техніці. В цій роботі знайшла відображення велика любов Самокиша до українського мистецтва. Альбом вперше дав можливість широким колам російського суспільства познайомитися з кращими взірцями українського орнаменту, створеними невідомими художницями-самородками.

З 1928 року Микола Самокиш щороку приїжджав в Харків для роботи, а з 1938-го проводив там по півроку. В цей період він задумав та створив цикл творів на теми з історії України. Першою з цього циклу є картина "В'їзд Богдана Хмельницького в Київ у 1648 році". Це була перша його картина не суто батального, а історичного жанру. Образ видатного державного діяча та полководця, котрий повів український народ на боротьбу проти поневолювачів, приваблював до себе Самокиша ще з юності, коли хлопчиком він слухав пісні кобзарів.

Для картини художник попередньо зібрав дуже великий історичний матеріал, в чому йому поміг давнішній друг - директор Дніпропетровського історичного музею професор Д. І. Яворницький. Лице Хмельницького Самокиш писав з гравюри ХVII століття Гондіуса. На полотні зображено переможне повернення українського війська під керівництвом Богдана Хмельницького в Київ у грудні 1648 року після низки перемог над польсько-шляхетською армією.

До числа творів з історії визволення українського народу належить написана в 1930 році картина "Битва козацьких повстанців з польськими гусарами при Жовтих Водах в 1648 році". В цій картині художник повертається до сюжету, який він вже використав для альбому "З української старовини".

Теми боротьби українського народу проти панського іга присвячені картини "Повстання українських селян на чолі з Іваном Богуном", "Бій Богуна з Чернецьким під Монастирищем у 1653 році". В одному з листів Микола Семенович визнавав, що друга картина вдалася йому краще, і називав першу лише "репетицією".

Картина "Бій Максима Кривоноса з Ієремією Вишневецьким", написана в 1934 році, розвиває тему боротьби українського народу проти іноземних поневолювачів. Кривонос та Богун були найближчими помічниками Хмельницького та користувалися величезною популярністю в народі. Самокиш написав цю картину, починаючи від ескізів вугликом до останнього мазка пензлем, за чотири місяці напруженої щоденної семигодинної роботи.

Значна кількість творів Самокиша присвячена Запорозькій Січі, подвигам її безстрашних захисників, котрі відстоювали свободу та незалежність України від кримського ханства, султанської Туреччини та польської шляхти. Зображення окремих подій з історії боротьби Запорозької Січі з ворогами України, походів, битв та побуту січовиків виконувалось зі скрупульозною історичною достовірністю, яка була результатом колосальної праці - вивчення архівних, музейних матеріалів, збирання предметів української етнографії.

Цією попередньою, суто дослідницькою роботою пояснюється те, що картини Самокиша, окрім притаманної їм живописності, справляють таке сильне враження своєю правдивістю та життєвістю. Дуже типовим в цьому відношенні є полотно "Похід запорожців в Крим" (1934 рік), на якому зображене Запорізьке військо в усій його характерності. До цього полотна безпосередньо прилягають за темою картини "Запорожці відбивають полонених" та "Під Бахчисараєм".

В останній роботі зображена історична подія - похід запорожців у Крим на чолі з Іваном Сірком в 1675 році, коли вони, увірвавшись через Перекопський перешийок, дійшли до Гезлева (Євпаторії), Карасубазара (Білогірська) та столиці ханства - Бахчисарая, звільнивши сім тисяч українських та російських невільників.

Велике полотно "Морська битва запорожців з турецьким військовим кораблем" написане в незвичному для Самокиша морському жанрі. Ця перша морська батальна картина Самокиша виявилася вдалою. Щоб повною мірою оцінити величезний підготовчий труд, вкладений художником в це полотно, необхідно зазначити, що він з перших років життя в Криму вивчав Чорне море в Євпаторії, Алупці, Севастополі та написав багато морських етюдів. Про запорожців Самокиш написав ще декілька творів, серед них - "Козацька революція 1648 року".

До українського циклу належать твори Миколи Семеновича, присвячені великому українському поету та художнику Т. Г. Шевченку. Самокиш з дитинства гаряче любив революційну поезію Шевченка, високо цінував його художню творчість і схилявся перед його особистістю. У зв'язку з 125-річчям від дня народження Шевченка, яке відзначали у 1939 році, Самокиш підготував два твори: "Розгін демонстрації трудящих Києва в 1914 році, присвяченої 100-річчю від дня народження Т. Шевченка" та "Царські жандарми везуть Шевченка в заслання".

За останні шість років творчого життя (1936 - 1941) Самокиш не тільки поглибив свою тематику, але й розширив творчий діапазон. В ці роки він пише нові картини про визволення Криму Червоною Армією та боротьбу українського народу за свободу. Останнім закінченим батальним твором Миколи Семеновича була велика картина "Полтавський бій" (1940 рік), яка знаходиться в Музеї історії Полтавської битви.

Віддаючи стільки сил та часу живопису, Самокиш не залишав роботу в галузі графіки і заслужено став одним з найпопулярніших майстрів радянської журнальної та книжкової ілюстрації. Можна сказати, що не було жодного українського видавництва та журналу, в якому б він не брав участі. Особливо багато ілюстрацій він вміщав в журналі "Мисливець та рибалка". Малюнки на мисливські та рибальські теми виконані з притаманними М. Самокишу графічною майстерністю та знанням тварин.

Історія та побут України дали багато тем Миколі Семеновичу як художнику-ілюстратору. Його ілюстрації до повісті Гоголя "Тарас Бульба" вирізняються глибоким знанням типів та побуту запорожців. Дуже вдалими є ілюстрації "Запорожці гуляють" та "Виступ запорожців в похід проти ляхів".

Самокиш ілюстрував також літературні твори, які розкривають важ-ке становище українського народу в дореволюційні часи та його боротьбу за свободу (оповідання Марка Вовчка, роман Нечуй-Левицького "Микола Джеря", "Дума про Джуру" та інші). Ці ілюстрації свідчать про глибоке проникнення художника в зміст та дух творів.

Заслуги Миколи Семеновича Самокиша в галузі образотворчого мистецтва були високо оцінені. В 1937 році йому було присуджене звання заслуженого діяча мистецтв РРФСР. В 1940 році, у зв'язку з 55-річчям художньої діяльності, Самокиш отримав орден Трудового Червоного Прапора. В 1941-му він був удостоєний звання Лауреата Сталінської премії за картину "Перехід через Сиваш". Його ім'ям було назване Кримське художнє училище, а також вулиця в м. Сімферополі, де він жив та працював всю останню третину свого життя.

1. Грушевський М.С. Ілюстрована історія України / М.С. Грушевський. – К.: Наук. думка, 1992. – 544 с.

2. Енциклопедія історії України /редкол.: В.А. Смолій [та ін.]; НАН України, Ін-т історії України. – К.: Наук. думка, 2007.– Т.4. – 528 с.

3. Запорожская Сечь // Энциклопедический словарь: в 43 т. / под ред. И.Е. Андриевского, К.К. Арсеньева, Ф.Ф. Петрушевского. – Изд.: Ф.А.Брокгауз, И.Е. Ефрон. – СПб.: АО Брокгауз–Ефрон, 1894. – Т. 12, полутом 23. – С. 275 – 279.

4. Запорожці у вітчизняному образотворчому мистецтві: (анот. до слайдопрограми ). – К., 1991. – 25 с.

5. Запорозька Січ: (корот. довід.) /Респ. центр духовн. культури. – К., 1992. – 48 с.

6. Словник художників України. – К.: УРЕ, 1973. – 272 с.

7. Сторінки історіі українського козацтва /Респ. центр духовн. культури.- К.: Знання, 1991. – 56 с.

8. Яворницький Д.І. Історія запорозьких козаків : у 3 т. / Д.І. Яворницький. – К.: Наук. думка, 1990 – 1991. – Т. 1 – 3.

9. Ілюстрації до електронної енциклопедії історії українського козацтва [ Електронний ресурс ]. – Режим доступа: web. znu. edu. ua/euk. images. fr. htm.

Повернутись до змісту творчого проекта
"Образ козаків в образотворчому мистецтві"