1.1 Загальна характеристика сосни звичайної

Сосна звичайна (Pinus sylvestris L.) належить до родини Соснові (Pinaceae) [26].
Сосна звичайна – струнке дерево, яке досягає 40 і більше метрів висоти, і до одного метра в діаметрі.

Тривалість життя в середньому 150 – 200 років, але може досягати 400 років. Сосна утворює чисті і змішані з іншими породами деревостої. Кожен рік на дереві утворюються молоді гілки. За ними можна судити про вік дерева. Вік сосни, як і інших порід, можна визначити за поперечним зрізом дерева, на якому видно концентричні кола, кожне з яких відповідає одному року життя дерева [7].

Сосна звичайна – швидкоросла по­рода, одна з головних лісоутворювальних порід України [26].

Сосна росте і на сухих ділянках, і на болотах, світлолюбна, морозостійка, невибаглива до ґрунтових умов, витримує вкрай посушливі умови [7].

На дуже бідних ґрунтах піщаних, вапнякових, де інші деревні породи не ростуть, вона формує чисті лісостани. На більш родючих місцях (на супіщаних, суглинистих ґрун­тах) крім сосни ростуть й інші деревні породи (ялина, мод­рина, береза, осика, дуб, липа, клен тощо). На дуже родючих ґрунтах у природних умовах сосна не росте, оскільки не витримує конкуренції інших більш вимогливих до ґрунту видів дерев [12].

Сосна – світлолюбна порода. Серед хвойних порід вона за вибагливістю до світла поступається лише модрині. Завдяки цьо­му стовбур сосни добре обчищається від сучків. Крони дерев у лісовому середовищі високо підняті над ґрунтом [7].

Сосна морозостійка і ареал її заходить на північ аж до лісотундри. Молоді пагони іноді побиваються при­морозками [26].

Сосна – ксерофіт. Має низьку інтенсивність транспіра­ції і витримує вкрай посушливі умови. Більшість екотипів засоленості ґрунтів не витримують. Завдяки глибокій корене­вій системі вітростійка, за винятком болотних місць [26].

За лісівничими й екологічними властивостями сосна – це порода-піонер. Може швидко заселяти нові безлісі простори. На дуже бідних ґрунтах піщаних, вапнякових, де інші деревні породи не ростуть, вона формує чисті лісостани.

На більш родючих місцях (на супіщаних, суглинистих ґрун­тах) крім сосни ростуть й інші деревні породи (ялина, мод­рина, береза, осика, дуб, липа, клен тощо). На дуже родючих ґрунтах у природних умовах сосна не росте, оскільки не витримує конкуренції інших більш вимогливих до ґрунту видів дерев [7].

Коренева система сосни добре розвинена, на глибоких ґрунтах стрижневого типу з могутніми бічними якірними ко­ренями. Проникає на 3 – 5 м у глибину ґрунту, на мілких ґрун­тах, особливо з близьким заляганням підґрунтових вод, коре­нева система поверхнева, без стрижневого кореня. На верши­нах піщаних дюн коренева система не проникає глибоко у ґрунт, хоч і розвивається стрижневий корінь, використовує вологу поверхневих шарів і розвивається широко в боки [28].

Кінці коренів сосни покриті великою кількістю грибних ниток, які називаються мікоризою. Вони багатократно збільшують всисну поверхню кореня [26].

Хвоя сосни виконує важливу функцію – фотосинтез пластичних речовин дерева, завдяки чому дерево росте, дихає, виконує всі необхідні фізіологічні функції [14]. Приріст дерев у висоту та за діаметром залежать від маси хвої, а маса хвої залежить від регіону, лісорослинних умов і стану насаджень, їхніх віку, складу, повноти тощо [7, 25].

Саме тому будь-яке пошкодження хвої або недостатній її розвиток у зв’язку з несприятливими умовами навколишнього середовища відбивається на санітарному стані, життєздатності та рості соснових насаджень [3, 6].

Приріст дерева (кількість органічної речовини, яка відкладається в різних його частинах) – це показник, який акумулює результати життєдіяльності дерева та вплив середовища [28].

Вивчення особливостей формування приросту дерев важливе для визначення запасу не тільки стовбурової деревини, але й інших частин дерева. Так, хвоя є джерелом вітамінного борошна, каротину, аскорбінової кислоти, ефірних масел, хвойних екстрактів. Із гілок виробляють деревно-волокнисті плити, кормові дріжджі тощо [18].

Для вивчення причин, що впливають на річний приріст, слід вивчити сезонний приріст. Кругообіг органічної й мінеральної речовини – один із основних чинників ґрунтоутворення у лісі. Якщо знати періоди максимального наростання органічної маси, можна узнати критичні моменти у споживанні органічних і мінеральних речовин у лісі [28].