Публікація на сайті

Банер сайту

Ми будемо вдячні, якщо Ви встановите на своєму сайті наш банер!
Банер нашого сайту
Код банера:
<a href="http://obuchonok.com.ua/" target="_blank"> <img src="http://obuchonok.com.ua/banners/obuchonokua1.gif" width="88" height="31" alt="Обучонок - дослідницькі роботи і творчі проекти учнів"></a>
Усі банери...

1.2. Субкультура як засіб самореалізації сучасного підлітка

Одним із засобів соціалізації і самореалізації сучасних підлітків являється їх приналежність до молодіжних субкультур. Підлітки, в плані свого віку є «опозиціонерами».


Цей віковий етап характеризується переходом особистості від дитинства до періоду дорослості. Змінюються системи та системи органів, відбуваються зміни як у фізіологічному плані розвитку дитини, так і в психічному. Найбільші труднощі у цьому віці становлять відмова від "дитячої позиції" у відносинах з батьками із самою дитиною і здатністю батьків відгукнутися на ці зміни.

Насправді, як дитина, так і батьки досить важко знаходять спільну мову в цей період, а розвиток особистості вимагає самовизначення. Тому протиставлення підлітка батькам (а разом з ними – всієї культурі) – логічний для такого завдання результат.

Субкультура – острів підліткової ідентичності, місце, в якому підлітки почувають себе комфортно, і вважають, що можуть знайти і зберегти себе. І – як не парадоксально – це не менш "культурний" вихід з конфлікту пубертатного віку, ніж виконання батьківських настанов.

Інша справа, що субкультура – не найбезпечніше місце для відокрелення[1,c.12]. Л.А. Радзіховський визначає неформальні молодіжні об'єднання як соціально–психологічне явище, що являє собою спробу адаптації молодих людей до тих проблем, з якими вони стикаються при входженні в самостійне життя в сучасних конкретно–історичних умовах [2, c.23].

Інші дослідники розглядають неформальні об'єднання як спільноти, що складається з підлітків та осіб молодого віку, і характеристикою невід'ємних ознак, таких які виникають на базі стихійного спілкування в конкретних умовах соціальної ситуації; самоорганізації і незалежністі від офіційних структур; обов'язкові для учасників моделі поведінки, спрямовані на реалізацію себе не задовольняються в звичайних формах життєдіяльності потреб; відносна стійкість, вищий рівень включення індивіда у функціонування спільності, система світогляду, ціннісних орієнтацій, відносин до навколишнього середовища, стереотипів поведінки; атрибутика.

Молодіжна субкультура виникає як спільнота «знедолених», «інших» людей, які не можуть або не хочуть вписуватися у встановлені основною культурою нормативні рамки.

Виникає вона як фіксація існуючого відторгнення. Субкультура як спільнота покликана соціалізувати «відокремлених» від товариства, граничних особистостей. Субкультура – унікальний агент соціалізації в суспільстві, що дозволяє реалізовуватися «знедоленим» особистостям в іншому середовищі, надаючи їм нішу, можливість існувати в іншій культурній формі[3, c.10].

І.П. Башкатов в якості основи для типізації обрав сукупний асоціальний досвід і мотиви асоціальної діяльності (соціально–нейтральні, асоціальні, нестійкі кримінальні, стійкі кримінальні).

Типологія П.Є. Сидорова, А.В. Нелидова грунтується на провідній діяльності групи і того соціуму, в якому вона реалізується (кримінальна група, дворова асоціальна група, група протесту, група спільного залежної поведінки, шкільна асоціальна група). Критерій соціальної спрямованості ліг в основу класифікації [4. с,6].


Три типи груп:

  • просоціальні (соціально–позитивні) – мета – приносити користь суспільству (захисники природи–екологісти, діггери);
  • асоціальні – осторонь від основних соціальних проблем, загрози суспільству не представляють, але загальним нормам не підкоряються (панки, хіпі, рокери);
  • антисоціальні (соціально–негативні) мають агресивний характер[5,с.15].

Критеріями вторинної класифікації для дослідників служать такі характеристики як місце формування і ступінь відкритості груп. І.Ю. Сундієв класифікує субкультури по ведучому мотиву їх діяльності.

Вчений вважає, що всі неформальні об'єднання є різними формами соціальної, культурної, політичної самодіяльності – як способу саморозвитку, самоствердження, самореалізації, що визначається специфікою соціальних, економічних, психологічних та інших умов.

Автор виділяє різновиди неформальної самодіяльності:

  • агресивна, що базується на різкому протиставленні «ми» – «вони » і оспівує культ сили. Простота і наочність самоствердження в цій формі надають їй особливу популярність у середовищі підлітків, особливо зі зниженим інтелектуальним і культурним рівнями розвитку;
  • епатажна, психологічний зміст якої є виклик сформованим нормам, правилам, щоб бути поміченим. Зовнішній епатаж – найбільш доступна форма самоствердження;
  • альтернативна – характеризується виробленнями, які відрізняються від загальноприйнятих, рекомендованих моделей поведінки, форм проведення дозвілля, способу життя;
  • соціальна – націлена на вирішення конкретних соціальних завдань;
  • політична – спрямована на зміну політичної ситуації в країні відповідно до ідей групи.

Існує класифікація субкультур по провідним цінностям:

  • романтико–ескапістські (хіпі, толкіеністи) – спрямовані на розширення меж повсякденного традиційного способу життя, «втеча» з цього світу;
  • гедонистсько–розважальні (рейвери, репери) – спрямовані на отримання задоволення, пошук розваг;
  • полуделінквентні (любери, гопники) – характеризуються особами, які прагнуть до «красивого » життя за допомогою кримінальних коштів;
  • радикально–деструктивні (анархісти, панки) – спрямовані на перебудову суспільства, заперечення існуючих норм [6,с.8-10].

Однак, жодна з класифікацій не може вважатися повністю задовільною. Набагато важливіше для нас розуміння того, що дає перебування в субкультурі розвитку особистості, визначенню мотивів об'єднання підлітків, факторів формування субкультур, тобто соціологічний аспект даної проблеми [7, с. 25].

У багатьох людей створюється уявлення, що саме членство в субкультурі є знаком девіантності підлітка. Однак, приєднання до неформальної групи – нормальний вибір підлітка. Вихідні мотиви (навіть асоціальні) оцінюються дослідниками як природні для даного віку.


У дослідженнях, спрямованих на пошук причин, що призводять молодих людей в субкультуру, на першому місці стоїть самотність, нерозуміння батьків, відсутність довіри, взаємного розуміння, прийняття, поваги, любові, конфлікти між батьками; на другому – привабливість підлітка якостей в субкультурах – сміливість , незалежність , уміння відстояти себе. Проте частіше ці якості мають потворні форми: сміливість і незалежність затверджуються через приниження інших людей.

Одним з основних чинників формування субкультури, а також приєднання до неї підлітка, на думку багатьох дослідників, зокрема Я. Гілінського, є реальна можливість задоволення актуальних вікових потреб.

1) Потреба у відокремленні, автономізації від дорослих. У субкультурі підліток знаходить свободу від цілого ряду обмежень (соціальних, моральних, культурних) [8, c.23].

2) Потреба в припиненні конфлікту з дорослими, потреба в захисті від придушення в сім'ї автономності.

Субкультура – це свого роду «сурогатна» сім'я – спотворення сімейних функцій приводить підлітка в субкультуру. Членство в ній розглядається як спосіб подолання конфлікту як в мікросередовищі ( сім'ї), так і всередині особистості. Внутрішню напругу підлітки долають за допомогою особливих символічних дій, широкий спектр яких пропонує субкультура.

Цей спосіб подолання конфлікту позначається як «магічний».Рітуалізірованний характер яскраво проявляється в субкультурних подіях (концертах, іграх, дискотеках). Через обрядові дії відбувається вирішення особистісних криз. У сучасному світі значення ритуалів і самі ритуали втрачаються.

Субкультури створюють цілий пласт ритуальних подій, які дозволяють в сублімованої формі задовольняти потреби, які не можуть бути задоволені в рамках традиційного суспільства, наприклад, потреба в пошуку можливостей культуро творчості (винахід знаків, ритуалів ) [9, c.60].

3) Потреба в самоактуалізації, самоствердженні, реалізації здібностей, успіху. Незадоволена потреба в самоактуалізації переживається як почуття буденності життя. Фактично молода людина при цьому відчуває, що він відсутній як соціальний суб'єкт.

4) Потреба в прийнятті соціумом, приналежності до групи. Молодіжна субкультура задовольняє ці потреби набагато ефективніше, ніж звичайні формальні спільності (клас, гурток).

Учасники субкультури відчувають найпотужніше почуття єдності, братерства. Психологічною підставою служить високий рівень конформізму (властивий підліткового віку феномен «нормальності») – приналежності до групи, готовності до прийняття групових норм, переконань.

Невизначена ідентичність в соціальних структурах і зв'язках, нестійкість до психологічних маніпуляцій і, з іншого боку, – потреба в спільності, прийняття, підтримки, прагнення до самопізнання й формування власного світогляду – риси, характерні для підлітків, виявляються сприятливими умовами для втягування молоді в різні субкультури. Серйозною привабливістю є яскрава, безпосередньо емоційна насиченість спілкування, задоволення, одержуване від групової діяльності, щирість відносин тощо [10, c.62].


5) Потреба у визнанні, подоланні комплексу неповноцінності і суб'єктивно неприйнятних рис характеру. Субкультури є своєрідними соціальними нішами, де можуть отримати визнання підлітки, приречені бути знедоленими традиційними соціальними інституами.

Іншими словами, субкультура здійснює свого роду стихійну соціальну реабілітацію, організовуючи гіперкомпенсаторну поведінку, при якій підвищується самооцінка, почуття власної значущості. Субкультура як будь-яка терапевтична група, володіє механізмами, що забезпечують її терапевтично: схожість проблем, вислуховування один одного, емоційне відреагування, моральна підтримка, взаєморозуміння, сповіді, обмін життєвим досвідом, поради, вироблення альтернативних сценаріїв поведінки тощо.

6) Потреба в сенсі. Дана потреба звучить в оригінальній психологічної інтерпретації природи підліткових об'єднань, феноменів неформального спілкування, представленої в роботах І.Ю. Борисова, А.В. Зінченко, М.В. Розіна. А.В. Зінченко бачить в якості причини виникнення субкультур орієнтацію існуючої системи виховання на майбутнє, що призводить до недооцінки молоддю реального сьогодення.

У зв'язку з цим актуально здійснювана діяльність втрачає особистісний зміст і самостійну цінність, втрачається потреба в самореалізації, оскільки її задоволення виявляється можливим лише при включенні в світ дорослих. Молодіжна субкультура може дати відчуття осмисленості через боротьбу за свій спосіб життя [11, c.64].

7) Потреба в інформації, доступ до якої підліток не отримує в сім'ї, школі. Членство в субкультурі задовольняє і цю потребу.Це найбільш важливі потреби, які підлітки можуть реалізувати, долучившись до субкультури. Фрустрація будь-який з них не обов'язково приводить молоду людину в субкультуру, багато що залежить від цілого ряду зовнішніх обставин і особливостей його особистості.

Отже, можна зробити висновок, що деякі молодіжні субкультури вимагають зосередження, особливої уваги для працівників усіх сфер, що працюють з підлітками і для їх батьків. Дуже важливо вивчати молодіжні субкультури і за допомогою впливу через контекст субкультурної ідеології розв’язувати індивідуальні проблеми підлітка. Не завжди обрана підлітком субкультура зможе правильно стимулювати його розвиток і сформувати з нього повноцінну особистість.

Статистика