Стимулятори росту рослин

1.1. Характеристика стимуляторів росту рослин

Стимулятори росту рослин у сучасній аграрній справі застосовуються з метою оптимізації вирощування культурних рослин, які необхідні людині для харчування. Вони можуть цілком успішно застосовуватися як в приватному, невеликому господарстві, так і на середніх та великих, колективних підприємствах.

Стимулятори росту рослин являють собою комплекс поживних речовин, амінокислот і мікроелементів, які покликані забезпечити прискорення росту кореневої системи й зеленої маси. Крім того, ці ж речовини дозволяють рослинам протистояти різним захворюванням, завдяки чому поліпшується їхній життєвий цикл.

Біологічно активні речовини (БАР), у тому числі фітогормони — регулятори (стимулятори) росту й розвитку рослин (РРР) — в сучасних умовах набувають усе більшого значення. Їхнє застосування в землеробстві, рослинництві та лісовому господарстві потенційно може забезпечити отримання результатів, яких не можна досягнути іншими способами. Використання РРР дає змогу повніше реалізувати генетичний потенціал культур, підвищити стійкість рослин проти стресових факторів біотичної та абіотичної природи і, нарешті, збільшити врожай та покращити його якість.

В останні роки швидко розвивається світовий ринок біостимуляторів фітогормонів для рослин).

Фітогормони (від грец. phyton — рослина й гормони) — органічні сполуки різної хімічної природи, які продукують спеціалізовані тканини вищих рослин і в низьких концентраціях проявляють регуляторний вплив на процеси онтогенезу, регулюють ріст та розвиток рослин. Утворюються насамперед в меристематичних тканинах, що активно ростуть, в зонах апексів коренів і стебел. Фітогормони є важливою складовою систем регуляції онтогенезу вищих рослин.

За сучасними уявленнями, РРР — це природні та синтетичні органічні речовини, яким властива біологічна (селективна) активність та які в невеликих дозах змінюють фізіологічні й біохімічні процеси, ріст, розвиток і формування врожаю сільськогосподарських культур, не спричиняючи токсичної дії (фітогормони для рослин).

Зокрема, при позакореневому внесенні вони (фітогормони) можуть включатися в обмін речовин і активувати фізіолого-біохімічні процеси, підвищуючи рівень життєдіяльності рослин.

РРР поділяють на групи за хімічною структурою та за механізмом дії, залежно від їхньої здатності впливати на процеси клітинного поділу, керувати процесами розтягу й формування клітинної стінки, змінювати її структуру, фізико-хімічні й механічні властивості, її стійкість проти вилягання тощо.

Вони об’єднують БАР, які контролюють клітинну диференціацію, органо- і формоутворення, взаємодію між частинами й органами рослин, вибірково та специфічно беруть участь у найважливіших метаболічних процесах (дихання, фотосинтез, транспортування органічних речовин), беруть участь у регуляторних механізмах клітини на метаболічному рівні.

1.2. Характеристика природних стимуляторів росту рослин

Робота різних органів рослини узгоджується завдяки виробленню нею особливих біологічно активних сполук, які називаються фітогормонами. Фітогормони рухаються по рослині, прискорюючи або сповільнюючи ріст певних її ділянок.
Фітогормони діляться на 4 групи:

• ауксини - відповідають за розвиток кореневої системи, ріст клітин камбію і розподіл корисних речовин по всій рослині;
• гібереліни- стимулюють проростання насіння, цвітіння й формування плодів, підвищують врожайність, виводять зі стану спокою бульби й цибулини і, на відміну від ауксинів, що не перерозподіляють корисні речовини, а тільки накопичують;
• цитокиніни- сприяють поділу клітин, пробудженню й зростанню бруньок, а ще регулюють процес старіння листя;
• брасини (брасиностероїдів) - підтримують нормальне функціонування імунної системи рослин, підвищують стійкість до несприятливих факторів середовища й хвороб, а також регулюють процеси дозрівання плодів і насіння.

1.3. Характеристика синтетичних стимуляторів росту рослин

У практиці рослинництва особливе значення мають синтетичні регулятори росту. Після вивчення природи фітогормонів - інгібіторів росту рослин, учені синтезували штучні аналоги та назвали їх регулятори росту або ретарданти від латинського retardo - спізнююся, сповільнюю.

У групу синтетичних регуляторів росту рослин входять не тільки ретарданти, що гальмують ріст стебел у висоту та стимулють їхнє стовщення в поперечнику, але й інші речовини, порушуючи морфогенез (активну диференціацію клітин і тканин): морфактини, що викликають опадання листів; дефоліанти, що підсушують рослини на корені; десиканти, що знищують небажані бур`янисті рослини, гербіциди.

Сьогодні в сільськогосподарській практиці найбільш часто використають синтетичні регулятори росту рослин ретарданти з метою затримати ріст, загальмувати настання цвітіння, прискорити утворення плодів або насіння, втримати строки сходів посівів у несприятливих для культури природних умовах. Механізм дії синтетичних регуляторів, або інгібіторів росту ретардантів протилежний природним і синтетичним стимуляторам - гіббереллинам, ауксинам, цитокинінам.

Ретарданти придушують розтягування клітин стебел під час їхнього росту, підсилюючи їхній розподіл у поперечному напрямку, блокують в організмі рослини синтез гіббереллінової кислоти, що стимулює витягування стебел, не заподіюючи збитку іншим фізіологічним процесам. У рослин коротшають міжвузля, а стебла стають більш твердими й міцними, запобігаючи культурі від процесу полягання.

Фарбування листів проявляється більше соковитим, насиченим, темно-зеленим. Деякі синтетичні інгібітори підвищують стійкість рослин до посухи, холоду й забруднення повітря.