Публікація на сайті

Банер сайту

Ми будемо вдячні, якщо Ви встановите на своєму сайті наш банер!
Банер нашого сайту
Код банера:
<a href="http://obuchonok.com.ua/" target="_blank"> <img src="http://obuchonok.com.ua/banners/obuchonokua1.gif" width="88" height="31" alt="Обучонок - дослідницькі роботи і творчі проекти учнів"></a>
Усі банери...
диво
Тематика проекту: 
Початкова школа
Автор проекту: 
Руденко Злата
Керівник проекту: 
Сінна Ірина Валеріївна
Найменування навчального закладу: 
Комунальний заклад "Кам'янський ліцей" Ізюмської міської ради Харківської області

У роботі над проектом "Сім чудес України" учениця початкових класів школи знайомиться з історією найстаріших та найвідоміших споруд на території нашої країни, серед яких фортеці, монастирі, собори, парки. До списку "дивних" місць України також віднесли Національний заповідник – острів Хортицю.

Докладніше про проект:


У своєму дослідницькому проекті "Сім чудес України" четверокласниця представила короткий опис кожного з семи чудес України, розповіла історію кожного місця, його роль в історії України та значення у сучасному світі, виявила, в чому насправді полягає особливість самих відомих споруд України.

У межах проекту "Сім чудес України" було з'ясовано, який зміст вкладають в слово «чудо», та яким об’єктам в Україні надають статус «чудо», знайдено матеріали про використання цих споруд на сучасному етапі розвитку України.

Цей міні-проект у початковій школі підіймає рівень патріотизма та розширює знання дітей про рідну країну, формує правильні погляди на збереження надбання минулих століть та будування нової держави.

Зміст

Вступ
1. «Чудо» в тлумачному словнику.
2. Києво-Печерська лавра.
3. Софійський собор.
4. Кам’янецька фортеця.
5. Парк «Софіївка».
6. Національний заповідник – острів Хортиця.
7. Хотинська фортеця.
8. Херсонес Таврійський.
9. Легенди Хотинської фортеці.
Висновки
Література

Вступ


Одного літнього вечора, сидячи перед телевізором і перемикаючи канали, я натрапила на програму, у якій цікаво розповідали про Єгипетські піраміди. З цієї програми я дізналася, що існували дивовижні споруди, які називають чудесами світу. Я зацікавилася ними, знайшла відповідну інформацію та захопливо все про них прочитала. Але виникло питання: якщо існують чудеса всього світу, то чи є такі незвичні споруди у моїй рідній Україні? І я вирішила це питання дослідити.

Мета мого дослідження: дізнатися про особливі місця  України, з’ясувати, в чому особливість самих відомих споруд України.

Об’єкт дослідження: сім дивовижних місць України.

Завдання дослідження:

  1. Зясувати, який зміст вкладають в слово «чудо».
  2. Дізнатися яким об’єктам в Україні надають статус «чудо».
  3. Детально познайомитися з цими об’єктами.

Етапи міні-проекту про сім чудес України:

  1. Відвідати шкільну бібліотеку та підібрати необхідну літературу для проекту.
  2. Із допомогою свого керівника роботи знайти матеріал в Інтернеті.
  3. Із зібраного матеріалу вибрати основні відомості про споруди.
  4. Знайти матеріал про використання цих споруд на сучасному етапі розвитку України.
  5. Створити фотогалерею незвичайних споруд України.

«Чудо» в тлумачному словнику

Диво, чудо — явище, що сприймається як спричинене надприродними силами, чаклунством, втручанням божественної сили. В переносному значенні — те, що гідне великого подиву, незвичайне, дивовижне, що викликає загальне захоплення, вражає своїми якостями, властивостями, красою.

Сім чудес України – це сім найвидатніших пам’яток, маючих історичне та культурне значення. У 2007 році, головні чудеса країни були визначені під час проведення однойменного всеукраїнського конкурсу. У голосуванні, що проводилося у онлайн – режимі, прийняло участь сімдесят сім тисяч громадян. Також під час проведення конкурсу враховувалася думка експертів зі сфери культури, історії та туризму.

Дивовижні, істерико-культурні пам’ятки, які потрапили до переліку Сіми чудес України являють собою об’єкти державної цінності, які викликають живий інтерес не тільки  в українців, а й у туристів, що приїздять подивитися на них з інших далеких країн. І це досить природно, тому що багато в Україні чудових місць, краса яких здається  величною та якоюсь нерукотворною.

Києво-Печерська лавра


Києво-Печерська лавра - православний монастирський комплекс в Києві. Один із найбільших християнських центрів-святинь країни. Визначна пам'ятка історії та архітектури. 1994 року  внесений до переліку Світової спадщини ЮНЕСКО.

Своє існування лавра почала дуже давно, ще за князя Ярослава Володимировича. У 1051 році два ченці Антоній і Феодосій з іншого міста прибули до Києва.

Оскільки жити було ніде - почали рити печери і використовувати їх в якості житла. У ті далекі часи практично все населення Києва жило в печерах і землянках, за винятком, звичайно ж, знаті. З часом все більшу кількість ченців з'їжджалися в тутешні краї. Підземне місто продовжувало зростати, а пізніше - і надземні кам'яні споруди з храмами. Були зведені могутні стіни, що закривали собою собори, церкви, дзвіниці, входи в безліч печер.

У XVIII столітті Києво-Печерська лавра стала найбільшим церковним об’єднанням в Україні: їй належали 3 міста, 7 містечок, близько 200 сіл і хуторів, понад 70 тис. кріпаків, 2 паперові фабрики, 11 цегляних і 6 скляних заводів, більше 160 винокурень і вітряків, близько 200 шинків, 2 кінних заводи.    Зараз лавра - найбільший православний монастир України. На території Верхньої лаври діє Національний Києво-Печерський історико-культурний заповідник (від 1996).

диво 1


Києво-Печерська лавра спадщина ЮНЕСКО

Софійський собор

Софійський собор, або Софія Київська — визначна пам'ятка історії та архітектури України, розташована на Софійській площі міста Києва. Збудований 1037 року київським князем Ярославом.

диво 3

Софійський собор

Протягом  багатьох тисячоліть Софійський собор був и залишається одним із головних символів не тільки міста Києва, а й України взагалі. Мало що збереглося від Київської Русі на території сучасного Києва. Софія Київська - одна з небагатьох пам'яток архітектури, яка збереглася до наших днів.

Софія ще й відома коронацією Володимира Мономаха. Свого часу Софія була зруйнована сином Юрія Долгорукого. Її спалював хан Менглі-Гірей, грабував хан Батий. Відновлював гетьман Іван Мазепа. Але цим випробування не закінчилися. Храм розграбували більшовики, а трохи пізніше - гітлерівці. Але Софія Київська з гордістю вистояла! Цим місцем можна справді пишатися, тому що воно зберігає 260 кв. метрів мозаїки і 3000 кв. метрів фресок. Це найбільша і унікальна колекція подібного живопису епохи раннього Середньовіччя Європи!

Цей собор - спадщина ЮНЕСКО.

Кам’янецька фортеця


Не міг не отримати назву одного з чудес України Камінець – Подільский – заповідне місто Украйни. Воно вважається одним із найстародавніших та має дивовижну, багатовікову історію. Чудові архітектурні пам’ятки, зібрані у цьому містечку, старовинні укріпні спорудити, величні храми, та фортеця с фортечним містом справляють на туристів дійсно незабутню враження!

Кам'янець-Подільська фортеця — фортеця у місті Кам'янець-Подільський (Хмельницької області України). Відома з XIV століття як частина оборонної системи міста Кам'янець, колишньої столиці Подільського князівства XIV–XV ст., Подільського воєводства XV–XVIII ст., а далі Подільської губернії (1793–1924 pp.). Є складовою частиною Національного історико-архітектурного заповідника «Кам'янець», що належить до «Семи чудес України».

диво 4


Кам'янецька фортеця

Всі укріплення Кам'янця поділяються на дві категорії — замок і міські фортифікації. Самий замок складається з двох частин: старого замку з мурами та баштами і нового замку з земляними валами та ровами. Фортеця була збудована до часів появи вогнепальної зброї, тому башти замку та міста були повністю кам'яними та мали кам'яні кронштейни і верхи.

Ніхто не проходив повз фортеці протягом століть. Через це вона отримала за роки свого існування впливу не одного народу: турків, українців, поляків, росіян, вірменів. Пролетіло не одне століття, а фортеця і сьогодні залишається дуже популярною. Зараз в стінах фортеці проводять безліч лицарських турнірів і фестивалів.

Так само Кам'янець-Подільський полюбили учасники повітряних видів спорту. Щороку в травні десятки повітряних куль пролітають над могутніми стінами заповідника «Кам'янець».

Парк «Софіївка»

Ще одне диво, про яке не можливо не згадати, це парк «Софіївка», розташований у місті Умані, що на Черкащині. Національний дендрологічний парк «Софіївка», або Софіївський парк — шедевр світового садово-паркового мистецтва кінця XVII — початку XIX століть. Він представляє собою пам’ятником світового паркового мистецтва ландшафтного типу кінця вісімнадцятого – початку дев’ятнадцятого сторіч.

диво 5

Граф Станіслав Потоцький створив чудовий парк «Софіївка» для своєї чарівної дружини Софії. На будівництво парку пішло 6 років.

У Софії було грецьке коріння, тому невід'ємною частиною основних мотивів парку була еллінська міфологія: давньогрецькі топоніми; річка Стікс; Іонічне море; підземна річка Ахерон; острів Анти-Цирцеї; статуї грецьких мислителів і богів.

У парку «Софіївка» росте понад 2000 видів дерев і кущів (місцевих і екзотичних), серед них: таксодіум (кипарис болотний), сосна Веймутова, тюльпанове дерево, платан, гінкґо, смерека та багато інших. Колективом парку видано каталог рослин, в якому нараховується 1994 таксони, з них 1220 деревних і кущових порід та 774 трав'янистих рослин, в тому числі 25 таксонів ліщин, 24 — буків, 41 — ялин, 44 — ялівці, 100 — ліан, 320 — троянд, 57 — рододендронів, 376 — ґрунтопокривних та 98 — квіткових рослин. Колекційний фонд парку в 2007 році нараховував 3323 таксонів, з них: 546 деревних, 1557 кущових, 115 ліан, 1212 трав'янистих рослин, з них 914 інтродукованих та 246 аборигенних.

Відмінний стан парку приваблює сюди щороку велику кількість туристів. В уманському парку кожен знайде собі заняття до душі: пішохідна екскурсія, водна прогулянка на човні або на невеликому пароплаві, катання на конях.

Національний заповідник – острів Хортиця


Існує дуже багато версій походження назви острова, втім більшість дослідників виводять назву від тюрксько-половецького «орт», «орта», що означає «середній» (посеред Дніпра). Серед низки версій, назву виводять від «хорт» — «пес», від давньослов'янського бога Хорса.

диво 6

Найбільший острів на Дніпрі (довжина в 12,5 км) - Хортиця. У XV-XVIII століттях на острові утворилися козацькі укріплення Запорізької Січі. На Хортиці жили запорізькі козаки, готувалися до бойових походів, займалися будівництвом своїх знаменитих кораблів - «чайок». У 1709 році Запорізька Січ була зруйнована московськими військами.

Лише через 300 років, вона частково була відновлена. Тепер вона виступала в ролі історико-культурного комплексу «Запорізька Січ» на острові Хортиця.

Сьогодні на острові  кожен може потрапити в атмосферу тодішньої незалежної республіки козаків, подивитися, як жилося нашим мужнім предкам в куренях, зайти до церкви, побачити роботи козацьких ремісників, поспостерігати, якими умілими вони були наїзниками.

Хотинська фортеця

Хотинська фортеця (рум. Cetatea Hotinului) — фортеця XIII–XVIII століть у місті Хотині на Дністрі, що у Чернівецькій області, Україна. Є Державним історико-архітектурним заповідником. Вважається одним з семи чудес України.

диво 7

Хотинська фортеця веде свій початок від Хотинського форту, що був створений у X столітті князем Володимиром Святославичем як одне із порубіжних укріплень південного заходу Русі. Форт, який згодом було перебудовано на фортецю, розміщувався на важливих транспортних шляхах, що з'єднували Київ із Пониззям (пізнішим Поділлям) і Придунав'ям.

Завданням форту була оборона поселення Хотин і переправи через річку. Перша кам'яна фортеця була невеликою. Впродовж століть ця фортеця була таким собі «Феніксом», вона потерпала та зазнавала руйнації від рук завойовників і знов відбудовувалася, її неодноразово піддавали реконструкції та розширенню.

Найкраще до наших днів зберігся Хотинський замок. Сьогодні на території Хотинської фортеці створено Державний історико-архітектурний заповідник. Тут полюбляють проводити свята козацької звитяги.

У 2010 та 2011 роках на території Хотинської фортеці проводився міжнародний фестиваль з історичного середньовічного бою «Битва націй». Образ неприступного замку не раз використовували кінематографісти — тут знято чимало історичних фільмів: «Гадюка», «Захар Беркут», «Балада про доблесного лицаря Айвенго», «Три мушкетери», «Чорна стріла», «Стара фортеця», «Стріли Робін Гуда», «Яса», «Тарас Бульба».

Херсонес Таврійський


Херсонес Таврійський (у перекладі з дав.-гр. означає «півострів», за середньовіччя — Херсон, у давньоруських джерелах — Корсунь) — старогрецьке місто - держава в південно-західній частині Криму (у межах Севастополя).

диво 8

2000 років тому Крим, Приазов'я і Південь сучасної України населяли Древні греки. Греки були великим народом, який будував міста, воював і успішно займався торгівлею. На пам'ять про колишні часи греки залишили нам руїни Херсонеса. Зараз кожен може прогулятися стародавніми вулицями міста греків, які були знайдені при розкопках археологів.

Дослідження руїн колишнього Херсонесу розпочато з 1827 р., а систематичні розкопи — з 1876 р. При розкопах виявлено залишки грецьких, римських і візантійських оборонних мурів, житлових кварталів, домів з басейнами на дощову воду, лазничками й ін. устаткуваннями, господарчих і ремісничих споруд; понад 50 християнських церков, терм, театру (на 3000 осіб) тощо. За мурами міста розкопано чимало поховань з багатим інвентарем.

В ті часи, хто володів фортецею, той і ставав володарем цих територій. Правителями фортеці за всі вісім століть побували як українці, так і турки, і поляки, і молдавани, і австрійці, і росіяни, і знову українці.

Місто-фортеця Херсонес за період свого існування відіграло величезну роль у захисті свого народу від різноманітних завойовників. Можливо, через це його часто зображували художники.

23 червня 2013 року на 37-й сесії Комітету Світової спадщини ЮНЕСКО, що проходила у Камбоджі, Херсонес Таврійський був включений до списку світової спадщини ЮНЕСКО. До списку була також внесена і хора — сільськогосподарська округа навколо Херсонес. На території Херсонесу міститься Херсонеський історико-археологічний музей-заповідник.

Легенди Хотинської фортеці

Найпоширеніша з легенд - про дівчину з глечиком. Хоробрі воїни місяцями відстоювали фортецю, жінки дбали про продовольство, чоловіки - майстрували зброю і відбивали атаки. Але одного разу у фортеці закінчилася вода, а солдати скоро змучилися від спраги.

Молода і хоробра дівчина зголосилася набрати води біля річки. Непомічена, вона пробралася до Дністра і взяла звідти води, але на зворотному шляху її помітили ворожі воїни. Стріла смертельно поранила дівчину, її руки здригнулися - і частина води пролилася на стіну. Але, зібравши останні сили, хоробра красуня донесла глечик воїнам - і померла у них на руках. Як не дивувалися бійці, але пляма на стіні не тільки не висохла, але і набула форми глечика, з тих пір нагадуючи людям про те, як самовіддано боролися за свободу їх предки.

Існує і більш романтична версія легенди. Колись у Хотинській фортеці правив князь-тиран. Для того, щоб зміцнити свою політичну позицію, він вирішив видати дочку за іноземного правителя. Тільки дівчина вже була закохана у воєводу, який перебував на службі у її батька, і таємно бачилася з ним.

Зрозуміло, ні про яке весілля вона не захотіла й чути, а коли князь довідався про таємний зв'язок дочки, наказав замурувати її живцем у стіні фортеці. Дівчина не стала чинити опір - і лише градом по її щоках котилися сльози про втрачені життя і любові. Кажуть, вона все ще замурована в стіні фортеці і ллє там гіркі сльози, не в силах вийти на волю - тому пляма на стіні фортеці не висохне до тих пір, поки закохані не возз'єднаються.

Висновок

Сім чудес України – це свідчення багатої історії та високого рівня культури і мистецтва нашої країни, якими має пишатися кожен громадянин нашої держави. Розповівши про неймовірні історичні споруди своєї Батьківщини, я сподіваюся зацікавити моїх однолітків до вивчення історії своєї країни. А головне – зібрати свою похідну сумку і вирушити у мандри неймовірними місцями України, бо це того варте!

Список використаної літератури

  1. Сорочан С. Б., Зубарь В. М., Марченко Л. В. Жизнь и гибель Херсонеса. –– Харьков: Майдан, 2001.
  2. Косенко I. С. Дендрологічний парк «Софіївка» .— Умань,2003.— 230 с.
  3. Нікітенко Н. М. Софійський собор: Путівник. — Київ, 2011. — 96 с.
  4. С. І. Татарінцев. «Хортиця», Національний заповідник // Енциклопедія історії України
  5. Сорочан С. Б., Зубарь В. М., Марченко Л. В. Жизнь и гибель Херсонеса. ––    Харьков: Майдан, 2001.
  6. Ю. А. Мицик, Л. Д. Федорова. Києво-Печерська лавра.
  7. С. І. Татарінцев. «Хортиця», Національний заповідник.


Якщо сторінка Вам сподобалась, поділіться посиланням з друзями:

Статистика