Нетрадиційні методи лікування. Іпотерапія

Автор дослідницького міні-проекту з основ здоров'я "Нетрадиційні методи лікування. Іпотерапія" розповідає історію появи унікального лікувального методу іпотерапія та дає розгорнуте пояснення, звідки виник термін «іпотерапія». Учениця наводить неймовірні факти зцілення хворих конем.

Докладніше про проект:

Готова дослідницька робота з біології на тему "Нетрадиційні методи лікування. Іпотерапія" розповідає про призначення і можливості методу іпотерапії. У роботі наведен перелік захворювань, які потребують реабілітації з використанням верхової їзди. Докладніше автором проекту були розглянуті особливості іпотерапії при лікуванні ДЦП, дається патофізіологічне обгрунтування методу. У роботі з'ясовуються плюси групових занятть верховою їздою на природі та вказуються протипоказання для занять іпотерапією.

Учениця 9 классу провела вивчення і узагальнення літератури та досліджень за цією темой, та зробила обгрунтований высновок, що верхова їзда сприяє підвищенню настрою і покращенню здоров’я людини. У проекті описані усі існуючі породи коней, а також розглянуто образ коня у мистецтві, народному фольклорі, літературі та побуті.

Зміст

Вступ
1. Історія появи унікального лікувального методу іпотерапія.
1.1 Виникнення методу і терміну «іпотерапія».
1.2. Неймовірні факти зцілення конем.
2. Призначення і можливості методу іпотерапії.
2.1. Перелік захворювань, які потребують реабілітації з використанням верхової їзди.
2.2. Особливості іпотерапії при лікуванні ДЦП.
2.3. Патофізіологічне обгрунтування методу.
2.4. Групові заняття верховою їздою на природі.
2.5. Протипоказання для занять іпотерапією.
3. Підвищення настрою і покращення здоров’я людини
3.1. «Об’єднані одним геном любові». Школа верхової їзди, кінний театр «Кремінна».
3.2. Екскурсія, дослідження, інтерв’ю та мої незабутні враження про школу верхової їзди «Кремінна».
4. Роль коня в житті людства
4.1. Подорож у далеке минуле (історична довідка).
4.2. Коні бувають різні – породи коней.
4.3. Образ коня у мистецтві, народному фольклорі, літературі та побуті.
Висновки
Список використаних джерел
Додатки

Ви колись спілкувалися з кіньми? Їздили верхи? Якщо відповіді негативні, то спробуйте. Багато людей приходить на конюшню з аналогічним запитанням, що дає їзда? Та й заради чого заняття, краще сісти верхом і «поскакати» в поля, намагаючись ледве утримуватися в сідлі.

Мета дослідницької роботи: дослідити метод іпотерапії- лікувальної верхової їзди та вплив спілкування з конем на організм людини. Познайомитися з особливостями методу іпотерапія при лікуванні ДЦП у дітей, у реабілітаційний період для людей з обмеженими можливостями. Дізнатися про неймовірні факти зцілення конем, а також дослідити хвороби, при яких є протипоказання для застосування методу іпотерапії.

Відвідати школу верхової їзди, поспілкуватися з працівниками, відвідувачами школи та її мешканцями – кіньми, особисто відчути і дослідити вплив коня на настрій, почуття, здоров’я людини. Зробити невеличкий екскурс в історичне минуле і дізнатись про роль коня в житті людини: які породи коней бувають, дослідити роль коня в мистецтві, народному фольклорі, побуті. Змінюються питання, коли приходять батьки із малими дітьми, які мають вади, з дітьми з обмеженими можливостями.

Батьків з дітьми, які мають різні ступені ДЦП, ставлять запитання про зниження спастичности, поліпшення координації, рівноваги. Відповіді на всі ці запитання полягають у тому, що лікувальна їзда загалом надає біомеханічний вплив на організм людини, зміцнюючи його. Наприклад, вона передає вершнику рухові імпульси, аналогічні рухам людини в ходьбі. Руху м'язів спини коня, які з безлічі елементів, надають массірующе і м'яке розігрівання (температура коня на 1,5 градуси вище, ніж в людини) вплив на м'язи ніг вершника і органи малого таза, що посилюють кровотік в кінцівках.

На кроку коня основному алюрі, який застосовується в іппотерапії, кінь робить близько 110 різноспрямованих коливальних рухів, які у свою чергу передаються вершнику. Щоб зберегти правильну посадку під час їзди верхи вершник повинен утримувати рівновагу, координувати і синхронізувати рухи. Отже, у вершника з ДЦП в роботу включаються м'язи, які перебувають у бездіяльності у житті. З іншого боку, їзда стимулює розвиток дрібної моторики, посидючість і покращує гармонійне сприйняття навколишнього світу у вершника, зокрема з порушенням психіки різної тяжкості.

Актуальність лікувального методу іпотерапія: важливо, що у процесі реабілітації відбувається послідовне перенесення придбаних фізичних, комунікативних та інші навичок із ситуації їзди верхи в повсякденному житті. Важливо, що у процесі реабілітації відбувається послідовне перенесення придбаних фізичних, комунікативних та інших навичок із ситуації їзди верхи в повсякденному житті.

У роботі буде зроблено короткий екскурс до історії іппотерапії (лікувальної їзди верхи), розвиток виробництва і застосування іппотерапії в Україні, розглянуті методологічні підходи до реабілітації осіб з обмеженими можливостями, що дозволяють розвивати й удосконалювати інтелект таким незвичним, але дуже ефективним засобом як їзда. Ці підходи спираються на сучасні знання формування і протікання психічних процесів і взаємозалежності психічних функцій.

Сам термін "іпотерапія" виник порівняно недавно і походить від грецького "hippos" - кінь, що означає лікування конем, або за допомогою коня. Метод лікувальної верхової їзди - особлива форма лікувальної фізкультури, що давно вже отримала визнання в багатьох країнах світу. Іпотерапія - природний метод, що не заподіює болю і внутрішнього неприйняття.

Про лікувальні властивості верхової їзди і сприятливу дію спілкування з кіньми на хворих і поранених було відмічено ще в глибокій старовині. У 1791 році філософ Дені Дідро писав, що "серед фізичних вправ, що володіють всіма прекрасними якостями, перше місце належить верховій їзді, за допомогою якої можна лікувати безліч хвороб і навіть попереджати їх тільки но вони виявляються ".

У історії культури кінь завжди сприймався як істота, обдарована особливою надзвичайною силою. Казкові Сивки-бурки - хитрі, спритні, сміливі, завжди виявляються помічниками і рятівниками свого господаря. Концепція іппотерапії віднаходить свою ранню письмову згадку з часів Стародавньої Греції в працях Гіппократа.

Однак у кінці ХІХ століття почалося наукове дослідження їзди верхи на організм людини й її цілеспрямованого використання в лікувальних цілях. Проте, іпотерапія як формалізована дисципліна була розроблена до 1960 року, коли почала використовуватися у Німеччині, Австрії та Швейцарії як доповнення до традиційної фізичної терапії.

У Німеччині іпотерапія починалася як лікування із застосуванням фізіотерапії, спеціально навчених коней Пржевальського й коновода. Теорія фізіотерапії застосували практично: фізіотерапевт давав інструкції коноводу. Рухи коня були спеціально змодульовані в такий спосіб, що вони надавали лікувальний вплив на нервово-м'язові імпульси в організмі вершника.

Перша стандартизована програма у сфері іппотерапії сформульована у кінці 80-х років групою канадських і американських терапевтів, які їздили у Німеччину, щоб перенести знання про новий метод в Північну Америку. Метод був реалізований в 1992 році разом із створенням Американської Іппотерапевтичної Асоціації (AHA).

Страшна трагедія - хвороба поліомієліт - спіткала колишню чемпіонку Данії по верховій їзді. Роками мужня жінка вела боротьбу зі своїми паралізованими ногами і руками, що ослабіли. Через дев'ять років вона знов стає призером на змаганнях по виїждженню на Олімпійських іграх в Хельсінкі. Цей подвиг надихнув тисячі хворих людей, і по всьому світу почали створюватися секції лікувальної верхової їзди. Унікальність іппотерапії не лише у гармонійному поєднанні телесно-орієнтованих і когнітивних прийомів на психіку вершника, а й створенням специфічного середовища (вершник-кінь).

Кожний кінь - це індивідуальність і унікальність, в кожного коня свій характер і своє біополе. Кінь сприймає вершника як фізично так й психологічно, цим створюючи неповторний контакт.

Коли вершник взаємодіє з конем, поміж ними відбувається спілкування невимушене - вербальне, таким чином вершник з обмеженими можливостями (часткова парализация, тонічні порушення, глухота, сліпота, тощо.) спілкується з конем на тактильному рівні. Особливо це для дітей із проблемами зі слухом, зором, німих дітей.

Із кожним заняттям вони дедалі більше сприймають світ довкола себе через коня, який згодом стає їм повноправним партнером. Неодноразово вершники із застосуванням часткової паралізації нижніх кінцівок казали, що конем відчувають, що - знову можуть ходити.

Кінь в іпотерапії - це снаряд, це машина яка заряджає. У коня є свій настрій, самопочуття, тому вибір коня в іпотерапію це надзвичайно відповідальний початок і основа успішної роботи. На цей час добір коней для іпотерапії іде за рахунок наступних критерій: сміливість, врівноваженість, терплячість. Правильним кроком, найголовнішим критерієм відбору є темперамент коня.

Для занять потрібні спокійні, терплячі й урівноважені тварини. При цьому кінь залишається енергійним, бо тільки такий кінь може мати терапевтичний крок. Звісно ж, що кусючі, які б'ють задом і виявляють стосовно людей агресію неспроможні використовуватися для занять. Крок має бути ритмічним (має бути відсутня кульгавість), широким (сліди від задніх ніг повинні потрапляти у сліди від передніх чи перекривати їх), кінь повинен «брати горілиць» (не затискати м'язи спини) і від заду (підбивати ноги під корпус і штовхатися задом). Важливо, щоб кінь добре зберігав рівновагу й був гнучким.

Контакт між вершником і конем є основною передумовою отримання психологічного ефекту від занять. Слід підбирати коня під кожну людину індивідуально. Для іпотерапії можна підготувати майже всіх коней при належному тренінгу і підході до тренінгу.Однією з істотних передумов є місце (майданчик) проведення самого заняття. Це має бути місце, у якому кінь почувається комфортно і безпечно, якщо кінь почувається безпечно, то цей посил він передає вершнику. Також це стосується відношення до коновода і іпотерапевта, лише за умови довіри коня до коноводу і іпотерапевту кінь буде разслаблений і спокійний.

У 1953 році в Данії "лікування конем" починає застосовуватися в першому Центрі верхової їзди, спеціально призначеному для дітей-інвалідів. Центр об'єднував людей з руховими порушеннями, а також хворих клініки для епілептиків, психоневрологічного диспансеру для молоді, інтернату для розумово відсталих осіб, школи для сліпих, декількох спеціальних медико-педагогічних установ.

Для кого призначений метод іпотерапії?

Іпотерапія - верхова їзда, призначена для дітей і дорослих, що потребують фізичної, психосоціальної і особової реабілітації і адаптації.

Перелік захворювань, по яких проводиться реабілітація за допомогою верхової їзди, не обмежений:

• порушення опорно-рухового апарату (дитячий церебральний параліч, травми спини і ін.)
• остеохондрози, радикуліти;
• сколіози 1 - 2 ступені;
• порушення розумового розвитку різної етимології (затримка психічного розвитку, олігофренія, синдром Дауна і ін. );
• мовні порушення;
• психічні захворювання (шизофренія, аутизм, поведінкові розлади і ін. );
• серцево-судинні захворювання;
• комплексні порушення розвитку і ін. захворювання.

Також ми рекомендуємо верхову їзду здоровим дорослим і дітям -- насамперед тим, хто багато часу проводить за комп'ютером або несе великі розумові навантаження. Спілкування з конем і верхова їзда дозволяє зняти стрес і мінімізувати його наслідки, дає навантаження на всі м'язи тіла і підтримує вершника в хорошій формі. Більш того - за кордоном розроблені спеціальні програми по лікувальній верховій їзді для боротьби з ожирінням і целюлітом.

Особливості іпотерапії при дитячому церебральному паралічі (ДЦП).

Лікування хворих на ДЦП проводиться комплексно: лікувальна гімнастика, іпотерапія і масаж. В результаті лікування у хворих спостерігалося зменшення спастичного синдрому. Отже, поліпшення спостерігалося при всіх формах ДЦП, що пояснюється тим, що іпотерапія покращує статико-локомоторну функцію за рахунок врегулювання м'язового тонусу у зв'язку з частковим зниженням спастичності. Але найкращий результат отриманий при гіперкінетичний формі, де спостерігалося зменшення обсягу і амплітуди мимовільних рухів за рахунок максимальної мобілізації волі.

Все це благотворно впливає на дитину в цілому, виробляючи інтерес до іпотерапії, при якій, на відміну від інших форм ЛФК дитина активно взаємодіє з конем, невимушено одночасно супідрядні з нею в процесі лікування.

Таким чином, крім позитивного ефекту щодо моторики, у всіх випадках у дітей з'являється, що важливо, самостійність, впевненість у своїх можливостях і негласне змагання один з одним, зацікавленість і величезне бажання самим брати участь у процесі лікування, що стало величезною рушійною силою в їх оздоровленні.