Творчий проект "Ялинкові прикраси гачком"

Автор творчого проекту з трудового навчання (технології) на тему "Ялинкові прикраси гачком" звертається до історії розвитку мистецтва в'язання гачком, а також вивчає історичну інформацію про ялинкові іграшки і особливості їх створення. Об'єктом проектування стала ялинкова прикраса.

Докладніше про роботу:

У процесі творчої роботи з технології про виготовлення ялинкової іграшки учні 7 классу розглянули усі можливі варіанти виготовлення ялинкових прикрас та зупинилися на варіанті виробу, який можна зв'язати гачком. Перед початком роботи щколяри здійснили розробку моделей ялинкових іграшок, а потім виробили прикраси за допомогою ниток та гачка для в'язання.

У ході творчого міні-проекту з трудового навчання на тему "Ялинкові прикраси гачком" було продемонстровано, як можна виготовити з підручних засобів іграшки для прикрашання новорічної ялинки. Усі етапи роботи над виробом зафіксовано у технологічній карті виготовлення ялинкових прикрас, де можно ознайомитися з описом процесу роботи і фотографіями готового продукту.

Зміст

Вступ
1. Історія розвитку мистецтва в'язання гачком.
2. Вибір обоб'єкта проектування.
3. Історія ялинкової іграшки.
4. Технічна пропозиція.
5. Технологічний та естетичний аналіз запропонованих виробів.
6. Висновок із технічної пропозиції.
7. Розробка технічного проекту.
8. Оформлення конструкторсько-технологічної документації.
9. Технологічний етап виготовлення ялинкових прикрас крючком.
Література
Висновок

У наш час серед основних завдань освіти на передній план виступає розвиток індивідуального самовираження, критичного мислення, творчого підходу до виконання завдань. Особистість повин­на опанувати способи набуття знань і відповідних навичок, уміти логічно мислити, перевіряти й за­своювати інформацію, а також учитись викорис­товувати власний природний творчий потенціал, бо кожна людина здатна на нетрадиційне, ори­гінальне мислення.

Особливо в дитинстві, коли малюк ще не нажив штампів і стандартів у мис­ленні. Велику роль у цьому відіграє школа, яка на уро­ках трудового навчання сприяє розвитку здібностей кожної дитини.

Ми живемо в технологічному столітті, тому школа має формувати в першу чергу громадянина й майбутнього працівника, допомагати учням гармонійно розвиватися та відчувати себе впевнено. У сучасному діловому світі дуже цінується можливість людини мислити творчо, створюва­ли оригінальні проекти, які можуть стосуватися найрізноманітніших сфер людської діяльності: від космічної до організації та проведення ток-шоу.

На уроках трудового навчання кожному учневі надається прекрас­на можливість показати творчі можливості, за­стосувати на практиці нові ідеї.

Дуже вдалим для таких занять є метод про­ектів. Він передбачає самостійну творчу роботу учнів, що виконують під керівництвом учителя, важливо, щоб проекти були реальними й доступ­ними для реалізації. Практичне втілення проектів включає обов'язкове складання обґрунтованого плану дій кожного з учнів і обговорення найбільш оптимального шляху реалізації. Завдання вчителя при цьому — добитися більшої самостійності учнів на всіх етапах виконання проекту — від ідеї до втілення.

Колективне проектування привчає дітей до співробітництва, коли вони висловлюють свою особисту думку на загал, учаться правильно сприймати критичні зауваження, слухати один одного, будувати дискусію. У ході таких диску­сій народжуються оригінальні ідеї, що є найцін­нішими в методі проектів.

До уроків трудового навчання, побудовані за проектно-технологічною системою навчання, готувати досить непросто. Адже педагог спрямо­вує, є порадником для дітей.

А щоб це робити, потрібно:

• самому перегорнути купу літератури;
• бути в курсі дизайнерських новинок;
• знати сучасний ринок текстильних матеріалів, особливо оздоблювальних;
• елементарно знати ціни на необхідні товари, щоб здійснювати економічне обґрунтування проекту.

У нашій школі у 5-9 класах вивчається модуль «В'язання гачком». Його назва говорить сама за себе. На уроках дівчатка та хлопчики вчаться в'язати коротким гачком. В'язання — приємний і корис­ний вид рукоділля. Робота нескладна й дуже за­хоплива.

Велика кількість узорів, їх різноманітні ком­бінації створюють широкі можливості для вияв­лення смаку і творчої фантазії. У наш час, коли ринок заповнений великою кількістю штампова­ної продукції, декоративні вироби, виготовлені вручну, стали дуже популярними. Вони прикра­шають наш дім, роблять його затишним.

У роботі я хочу представити колективний творчий проект «Різдвяна ялинка», виконаний учнями 7-го класу. Метою виконання цього проекту було виготовлення оригінальних ялинкових при­крас у техніці в'язання гачком.

Ця доробка розрахована на вчителів трудово­го навчання, керівників гуртків шкільних і поза­шкільних навчальних закладів.

Мета реалізації проекту:

• виговити оригінальні ялинкові прикраси в техніці в’язання гачком;
• оволодіти технологією проектної діяльності, здатністю чітко,. систематично виконувати сплановану роботу;
• розвивати навички самостійного отримування знань та творчого їх використання;
• розширяти уявлення дітей про способи отримання нової інформації;
• формувати позитивні мотивації до навчання, повагу до традицій рідного народу;
• формувати навички спілкування між учнями та спвіробітництва з учителями в навчальному процесі;
• підвищувати загальний культурний рівень і культупраці.

Характеристика проекту: довготривалий культурологічний практико-орієнтований проект.

База реалізації: Вербовецька ЗОШ І-ІІ ст..

Очікувані результати:

• після виконання проекту учні повинні мати глибше знання про народні традиції відзначання новорічних і різдвяних свят;
• знати історію виникнення ритуалу оздоблення ялинки різноманітними прикрасами; .
• уміти працювати з додатковою літературою;
• вибирати серед зразків-аналогів найбільш вдалу модель;
• уміти користуватися схемами в'язання гачком;
• розвинути творчі дизайнерські навички під час оздоблення іграшок;
• уміти працювати в колективі.

Методика виконання проекту: самостійна робота. Учитель консультує та контролює виконання цих етапів проекту.

Оскільки учні не перший рік займаються видом діяльності, то вчитель може дуже стисло нагадати їм про мистецтво плетіння коротким гачком.

Техніка ручного плетіння гачком є одним видів декоративно-ужиткового мистецтва.

Дослідження зразків текстильних виробів Старо­давнього Єгипту свідчать, що її широко застосо­вували в ті часи для виготовлення прикрас, по­бутових речей, одягу, іграшок. Техніка плетіння поширилася незабаром у всі європейські країни, зокрема і в Україні. Про це свідчать стародавні ткані та вишивані рушники, одяг, прикрашені плетивом. Ним закінчували вироби, вставляли у вигляді прошв, що заміняло складну у виконан­ні прозоро-лічильну техніку — мережку.

Пройшовши через століття, в'язання гачком дійшло й до наших днів, розвинулось і стало од­ним із найпопулярніших занять наших рукоділь­ниць.

В'язання гачком доступне всім. За допомогою такого простого й портативного інструмента, як звичайний в'язальний гачок, можна виготовляти найрізноманітніші предмети одягу, а також деко­ративні вироби: серветки, скатертини, гардини, шалі, покривала тощо. Однією з переваг цього виду рукоділля є практичність виробів, які з ча­сом не втрачають своєї форми й зовнішнього ви­гляду. До того ж вони неповторні, бо не можуть бути відтворені на жодному із в'язальних апара­тів.

Невичерпна кількість узорів і комбінацій да­ють можливість рукодільниці виявити свою твор­чу фантазію і вигадку.

Тема даного проекту запропонована й обґрун­тована як учителем, так і учнями. Оскільки набли­жалися Різдвяні свята, учні захотіли виготовити на уроках такі вироби, якими можна було б прикрасити клас, інші приміщення, різд­вяну ялинку. У ході обговорення такої ідеї було запропоновано виготовити ялинкові прикраси. Вони, вив'язані гачком, довговічні, не б'ються, мають оригінальний вигляд.

На перших уроках учням було дане завдання підготувати матеріали про традиції різ­них народів із прикрашання різдвяної ялинки та знайти схеми в'язання ялинкових прикрас.

Коли до Нового року й Різдва залишаються лічені дні й ви, як і раніше, витягнете з далеких схованок коробку з ялинковими прикрасами та станете наряджати симпатичне, зелене, колю­че деревце — потримайте в руках кожну кульку й кожну іграшку трохи довше. Адже кожна но­ворічна іграшка — це частинка казки, у яку так хочеться вірити напередодні Нового року! А ще говорять, що в кожній із них прихована своя та­ємниця.

Скільки ж років ялинковій іграшці? Чому новорічну ялинку здавна прикрашають? Що символізують при­краси? І чому головною ялинковою іграшкою вважаються саме кульки.

Коріння торжеств, нав'язаних із радісними клопотами, а саме придбанням, прикрашанням новорічної ялинки, вростає в сиву давнину, сяга-ючи біблійних часів. Так зелені красуні, привер­таючи до себе загальну увагу, уособлюють райське дерево, а прикраси на них символізують біблійні яблука, одне з яких наша прародичка Єва так необачно запропонувала посмакувати Адамові.

Якщо заглибитися у давнину, то наші пра­щури поклонялися духу лісу який жив у дереві. Щоб умилостивити його, вішали на гілки дерев дари (символи родючості та сонця). Ще до при­йняття християнства слов'яни, наприклад, роз­вішували посудин з олією, що горить, на гілках вишневого дерева. А в германських племен існу­вала повага до ялинки як символу перемоги над смертю та оберегу домашнього вогнища від злих духів.

Оскільки тільки ялинка залишається у зимові холоди зеленою, у країнах північної півкулі Новорічним деревом вибрали саме її. Але як бути квітами яблунь і вишень та їх плодами? І стали люди підвішувати на гілки «безплідної» ялинки фрукти й іграшки, які імітують круглі плоди І вогники — символи сонця.

У XIV столітті початок року німці перенесли на Різдво, проте звичай прикрашання ялинки перейшов на це свято у XVI ст. Існує думка, що вперше прикрасив різдвяну ялинку Мартін Лютер. Напередодні Різдва 1500 року він приніс красуню в дім, і, як нагадування про Віфлеємську зірку, запалив на ялинці свічки. Пізніше на верхівці ялини стали розміщувати зірку, а свічок ставили рівно дванадцять — чи то за кількістю місяців у році, чи то апостолів.

Поряд із яблуками, горіхами, пряниками, печивом на гілках висіли фігурки янголів і пастухів. У XVII столітті прикраси різдвяної ялинки, в основному, були їстівними. Літопис тих часів свідчить, що оздоблювали різдвяне дерево не тільки солодощами, гірляндами з родзинок, кренделів, а й паперовими трояндами й іншими квітами.

Наприкінці XVIII століття в тій же Німеччині з'явилися перші скляні іграшки. Легенда пов'язує спробу створити штучні подоби фруктів (скляні ялинкові кульки) з цілком конкретним роком, коли в країні не вродили яблука, а отже, вішати на ялинки було нічого. Щоб за цих умов не порушувати традицію, німці знайшли замін­ник яблукам — їх символи, скляні кулі.

В історії ялинкових прикрас особливо відзна­чилися німецькі міста Дрезден і Лейпціг, у яких з'явилися іграшки у стилі «техно» — пароплав­чики, дирижаблі, музичні інструменти, екіпажі, запряжені кіньми, а також іграшки у вигляді тварин: слонів, ведмедів, жаб, фазанів.

Перші ялинки в Росії з'явилися у XVIII століт­ті в будинках петербурзьких німців. Цей звичай у них перейняла столична знать, а вже в середині XIX століття святкове дерево стало неймовірно популярним. Улюбленими прикрасами протягом багатьох років були іграшки-насолоди — шишки й бурульки, зайчики й білочки, які випікали з пі­сочного тіста й обертали в золоту, срібну й кольо­рову фольгу. Місцеві кустарі в невеликих артілях теж виготовляли іграшки, проте тільки з паперу, тканини, вати, пап'є-маше. Особливою прикрасою ялинок залишалися маленькі свічі.

Спочатку в Росії продавалися німецькі іграш­ки. Тільки після Першої світової війни почали відкриватися місцеві підприємства, які виробля­ли скляні кулі. Але Радянська влада оголосила ялинку шкідливим пережитком. І тільки з сере­дини 30-х років минулого століття більшовики ви­рішили, що ритуал прикрашання різдвяного дере­ва можна трактувати як підготовку до новорічного свята. І деревце знову наповнило своїм ароматом кожний міський будинок. Свято Нового року було реабілітоване. Але на ялинкових іграшках стала домінувати атрибутика у вигляді зірок, серпів із молотами, ракет, дирижаблів з обов'язковою ра­дянською символікою.

Продовжувався випуск ялинкових іграшок і під час Великої Вітчизняної війни. Проте, асор­тимент був обмежений, та й особливою яскравіс­тю вони не відрізнялися. Для прикрас ялинок використали дешеві картонні фігурки циркових і казкових тварин. Але навіть у найважчі роки ритуалу одягання ялинки нехай у саморобне, найчастіше незграбне вбрання, обов'язково до­тримували. Це були гарантія здоров'я і щастя, можливості повернення до нормального, мирного життя, ключ до виконання одного на всіх бажан­ня — перемогти.

Після Вітчизняної війни іграшки стали біль­ше виразними. У 1949 році до 150-річчя від дня народження О. С. Пушкіна були випущені іграшки із зображенням персонажів казок поета. Грандіозна подія початку 60-х — освоєння дю­ною космічного простору — знайшла відбиття ялинкових іграшках: ракети, супутники, космонавти, зірки. Після виходу знаменитого фільму Рязанова «Карнавальна ніч» з'явилися ялинко-іграшки у вигляді годинника, на якому стрілки вмерли в положенні «за п'ять-дванадцята».

У 80-ті роки іграшки стають абстрактними, також випускаються кулі з переводними зображеннями тварин — символів року (відбиття моди і різного роду гороскопи). З'являються ялинкові іграшки у вигляді шоколадних фігурок.

Вишукані українські іграшки сьогодні стають престижними: вітчизняні фабрики випускають фігурні іграшки, кулі з ручним розписом, копіюють старі іграшки на прищіпці. Вражають і нові засоби оздоблення — стрази, камінчики та бісер.

Сьогодні фахівці відзначають популярність українських, гуцульських орнаментів, така собі іграшка у «вишиванці».

У 2005 році в Європі були вельми популярні роблені вручну прозорі скляні кулі, «бурульки», сніжинки і підвіски для ялинки, які створювали враження «крижаного нальоту» на гілках. Зараз нову прогнозується популярність такого виду прикрас, а також іграшок із соломи й абсолютних новинок — ялинкових прикрас із акрилу — плас­тика високої якості, що має властивість відображати навіть найдрібніші деталі фігурки. Акрило­ві іграшки своїм виглядом нагадують вироби з ве­неціанського скла!

Аби зробити новорічне дерево красивим і мод­ним, зовсім не обов'язково витрачати купу гро­шей. Багато іграшок і прикрас можна зробити самому. І не обов'язково зі скла. Чудовим мате­ріалом для цього можуть стати звичайні нитки. Якщо вмієш плести гачком — нумо до роботи! Іс­нує чимало малюнків, схем, різноманітних форм іграшок. Це можуть бути і кульки, і дзвіночки, і звірята, і Снігурочка з Дідом Морозом...

І якщо зараз сучасна молодь потребує розви­тку креативу, а також відновлення традицій та своєрідних витворів мистецтва, то, можливо, на­став час оцінити значення маленьких делікатних іграшок, із якими пов'язані спогади про дитин­ство й веселе зимове свято. Ідея створення будь ЯКОЇ РЄЧІ Починається 3 польоту фантазії.

Сенсаційною подією є втілення проекту — почасти фантастичної роботи «Благодійної місії Святого Миколая» — вернісажу Новорічної і Різд­вяної іграшки, який із грудня 2006 року працює у Косові. А найбільші музейні зібрання новоріч­них іграшок — більш ніж 2 тис. експонатів — зна­ходяться у Олонецькому національному музеї, що в Карелії.

Оскільки учням було дане завдання, користу­ючись різноманітними інформаційними джерела­ми, підшукати схеми в'язаних ялинкових ігра­шок, то на наступних гурткових заняттях вони розглядали й аналізували рисунки та схеми. Ма­теріалів на цю тему у спеціальній літературі зна­йшлося безліч, і всі зразки були дуже гарними.

Тому першим бажанням дітей було виготовити все. На даному етапі завданням учителя і учнів було зуміти правильно оцінити свої можливості та вибрати найоптимальніший варіант. Ця робота виконувалась у групах. Об'єднались діти, які захотіли виготовити однако­ві іграшки, вони працювали за однаковою техно­логією. У групах це робити зручніше.

Учні аналізують ступінь складності даних ви­робів, їх зовнішній вигляд, звертають увагу на кількість витрачених ниток, а отже, вартість май­бутнього виробу. Для полегшення процесу аналізу можна заповнити таблицю. Найбільш прийнят­ним буде той зразок, який набере найбільшу кіль­кість балів.

У результаті проведеного аналізу різноманіт­них виробів можна зробити такий висновок: усі вироби мають високу художню цінність, виконані з естетичним смаком із дотриманням усіх техно­логічних вимог, але мають різну ступінь склад­ності, як за обсягом роботи, так і за застосуван­ням елементів в'язання й конструкційних вузлів, які використані в даних виробах.

Отже, як модель, придатну для подальшого проектування, кожен учень вибрав ту, яка їй найбільше сподобалася. Ялинкові іграшки по­требують невеликої кількості ниток, значить їх собівартість невисока. Виконані без помилок, охайно, з правильно проведеною волого-тепловою обробкою та накрохмалюванням, вони прикра­сять інтер'єр будь-якого приміщення або ялинку, отже, завжди матимуть практичне застосування.

1. Аналіз вибраної схеми візерунка

Для того щоб проаналізувати кожну схему, діти мають пригадати, як виконувати окремі еле­менти в'язання, та їх умовні позначення.

2. Розробка композиції виробу

Кожен учень для себе має вирішити:

• у якому кольорі буде виготовлений виріб;
• яку пряжу слід використовувати, зважаючи на склад сировини, товщину нитки, бажаний розмір виробу (акрилову,бавовняну,меланж-суміш лавсану з віскозою, синтетичну віскозу тощо), коефіцієнт крутки;
• який гачок і якого номеру найкраще підійде до вибраних ниток;
• яке оздоблення використати для кожної іграшки.

Виконується ряд вправ для остаточною з'ясування відповідності гачка й пряжі.

Звертається увага на естетичний вигляд основ них елементів в'язання, які будуть траплятися у вибраній схемі візерунка. За потреби можна замінити один із компонентів: гачок або пряжу; або коректувати схему. На цьому етапі діти вивчають основи композиції, розташування та взаємний гармонійний зв'язок окремих частин виробу.

Тут повинні проявитися природні відчуття міри, есте­тичний смак, щоб призначення предмета гармоні­ювало з його формою, кольором, матеріалом. На цьому етапі роботи виникає надзвичайно склад­не завдання: опираючись на основні елементи в'язання гачком, виготовити оригінальний твір, у якому б відчувалась єдність художньої форми і практичного призначення речі.

Кожен учень у своєму робочому зошиті:

• обґрунтовує вдалість вибраної теми проекту;
• замальовує ескіз виробу чи розміщує його фото;
• описує виріб;
• замальовує або вклеює копію схеми виробу;
• описує технологічні умови виконання свого проекту (номер гачка, якість, кількість, колір ниток, що використовуються, та їхню вартість);
• зазначає, які елементи в'язання гачком будуть використовуватись, їхні умовні позначення на схемі;
• відзначає, яких правил техніки безпеки та санітарно-гігієнічних вимог треба дотримуватись під час виконання даного проекту;
• робить економічні обґрунтування:

• вартість пряжі, що була використана, і декоративного оздоблення;
• амортизація робочого місця та інструментів;
• вартість проведеної волого-теплової обробки з накрохмалювання.

На технологічному етапі здійснюється безпосереднє виготовлення ялинкових іграшок, тобто знання технологічних операцій. Виконання — індивідуальне. Під час роботи особлива увага приділяється якості виконання, загальному естетичному вигляду виробу.

Процес в'язання переважно не викликає утруднення в дітей, бо цю роботу вони вже виконували не раз. А от надання форми виробам за допомогою накрохмалювання — процес досить складний. Він полягав у тому, що всередину в'язаної іграшки, попередньо змоченої в міцному розчині крохмалю, вставляли надувну гумову кульку.

Потім її надували до потрібного розміру і зав'язували на нитку. Такі іграшки підвішували для осушування на день-два. Після цього кульку проколювали й дуже акуратно виймали, а іграшка тримала потрібну форму.

Великого клопоту завдав процес підбору крохмального розчину: ми екс­периментували й зі звичайним крохмалем, і з розтопленим цукром.

Після завершення робіт із виготовлення та оздоблення ялинкових іграшок наступним етапом є організація виставки учнівських досягнень. Діти з великою гордістю і натхненням прикрашали виставковий стенд. Їхні роботи були виставлені й милували око школярів, учителів, батьків три­валий час.

Багато приємних відгуків було почуто і, звіс­но, це надихає на подальшу творчу роботу.

1. Аппa (Burda).Spab an Handarbeiten. — 1984. — № 9.
2. Взаємодія учня і вчителя у площині проектної ді­яльності. За ред. Дьоміної А. В., Пушкар Н. С. // Матеріали роботи творчої групи педагогів Волин­ської області.— Луцьк, 2006.
3. Коберник О. Розробка творчих проектів на уроках технологічної праці // Трудова підготовка в закла­дах освіти. — 2002. —№ 1. — С. 41.
4. Ксьонз С. Переваги проектно-технологічної системи навчання // Трудова підготовка в закладах осві­ти. — 2007. — № 4. - С. 9.
5. Прикрась свій дім. За ред. Степанова Е. О. — Техні­ка. — 1988. — Є. 215.
6. Sресіаl Burda..Geschenke Hakeln— 1991. — № 22.
7. Щербіюк Л. Колективний творчий проект «Історія костюма» //Трудова підготовка в закладах осві­ти. — 2007. — № 1. — С. 12.
8. Ящук С. Методика проектного навчання в 5 клаеі під час вивчення технології обробки деревини // Трудова підготовка в закладах освіти. – 2006. - № 1. – С. 6.

Додаток