Публікація на сайті

Банер сайту

Ми будемо вдячні, якщо Ви встановите на своєму сайті наш банер!
Банер нашого сайту
Код банера:
<a href="https://obuchonok.com.ua/" target="_blank"> <img src="https://obuchonok.com.ua/banners/obuchonokua1.gif" width="88" height="31" alt="Обучонок - дослідницькі роботи і творчі проекти учнів"></a>
Усі банери...
історія села
Тематика проекту: 
Історія
Автор проекту: 
Буга Марина
Керівник проекту: 
Падурару В. Т.
Найменування навчального закладу: 
Великосільської ЗОШ I-IIст

В учнівській дослідницькій роботі з історії на тему "Історія рідного краю (Великосілля)" ученицею 8 класу школи розглядаються цікаві факти з історії рідного села та називаються імена відомих земляків.

Великосі́лля (до 1946 року — Нанчілка Велика) — село в Україні, у Самбірському районі Львівської області, населення якого становить 631 особа. У навчальному проєкті з історії "Історія рідного краю (Великосілля)" розглянено найцікавіші факти з історії цього села.

Докладніше про проєкт:


У представленому дослідницькому проєкті з історії "Історія рідного краю (Великосілля)" автор охарактеризував роль рідного села, малої Батьківщини для кожної людини, та зробив акцент на тому, що не можна забувати про своє коріння. Учениця знайшла та оприлюднила дуже цікаву інформацію про рідний край.

У межах дослідницької роботи з історії "Історія рідного краю (Великосілля)" автором вивчається історія та значення у сучасній країні пам’ятника архітектури, який датується 1767р і знаходиться на територіх Великосілля. Також школярка навела деякі цікаві факти з біографії відомих земляків.

Зміст

Вступ
1. З історії рідного села.
2. Опис пам’ятника  архітектури.
3. З  біографії відомих  земляків.
Висновки
Додаток (СД)

Вступ


Ми  живемо в чарівному  куточку України – на Буковині. Старовина буковинська земля – край  смерек і буків, край біло пінного  Черемошу і Пруту, край  журливої та стрімкого танцю, край, який завжди  славився мужністю  духу народного і високим мистецьким надбанням.

Історія народу, що  населяє Буковину, глибоко вплітається  корінням  у давнину й оспівується  в  піснях, думках, легендах, а також  у народному творчості.

Особливу роль у житті кожного  з  нас відіграє знання історії рідного  краю, адже від могил предків , незабутнього смаку хліба.

Ми крокуємо у велике, важке, жорстоке доросле життя.

Буковина  має цікаву та непросту історію, оскільки  вона є рідною матір’ю  для  представників  усіх  народів, що проживають на цій території, і вважаються громадянами  нашої держави – України.

Ознайомлюючись з історією рідного краю, ми отримуємо той мінімум знань, без якого сучасна людина не  може вважатися культурною та всебічно розвинутою, а також  не знати історію своїх предків  це страшний злочин.

Тож не забуваймо, що ми – буковинці, бережімо  рідну землю, румунську мову, національну  гідність, навчаємо історію щоб стати справними  громадянами держави.   

З історії села Великосілля

Різні назви розпросторює       
Географія  довкіл.
Положи збагнуть, історію,
Назви рідних міст і сіл.
У назвах міст і сіл – слова,
в яких щось рідне, таємниче;
в них голос предків оживає
й сьогодні в рідний край нас кличе.
Читай і думай, друже мій,
і не цурайся свого роду.
Земля – це книга, у якій
історія твого народу.
(Д. Білоус)

Дійсно, проблема назв  міст і сіл лишається нерозкритою до кінця . Про це свідчить і походження назви нашого села.

Звертаються до давніх джерел походження назви села,  то з’ясовуємо, що згадана за даними перепису населення Молдавії 1772-1773роках.

Згідно з цими даними село Піліпеуць належало до земель монастиря  Скіт, який був розташований у Польщі. Також село

було частиною  Чернівецького  краю. На той час у селі було 82 дворів .В селі проживали 948 румунів, 75 циганів,3 євреїв  та  3 сербів.

З 1816р. село Піліпеуць становиться власністю Штефана Холбан з кількістю населення, які давали данину -145чоловіків.

Село було четвертим, порівняно з містом  Герци - 1487 чол., с.Тернавка- 200, Проботешть – 146. Данина, яку платили мешканці села Піліпеуць , складала суму  485 лей  .

У 1891р. село існувало окремо, а з 1926р. було частиною общини Лунка, волості Герца, уїзду   Дорохой. У 1930р. у селі проживали 1168 мешканців, з яких – 1166 румунів, 1 росіянин та 1 циган.

Наше село було відоме у волості Герца тим , що тут у 1904 була заснована перша початкова школа сільського господарства з наявністю таких кадрів: директор, сільськогосподарський керівник, два майстра, двоє вчителів. Основними предметами вивчання були – сільське господарство, зоотехніка бджільництво, арифметика, бухгалтерство, гігієна і мораль. На протязі двох років школа випускала агрономів і працівників сільського управління. Ця школа знаходилась під керівництвом Миколи Софіан.

У 1920р. була відкрита початкова чотирьохрічна школа.

Назва села Піліпеуць, яка походила від чоловічого їм я – Пилип, у 1946р. була змінена радянською владою на Великосілля.

Оскільки займала велику площу, неофіційно село називали «велике село»

Наше село має такі географічне положення: на півночі розмежовується з  вже зниклим селом Фрунзе, на півдні з селом Мовила, на заході – з селами Орофтіана і Баранка (Румунія), на сході – з селом Лунка.

Складається село Великосілля з трьох частин : Валя, Дялу та  Піліхечєнь. Піліхечєнь – тому що ,була орендована родиною Піліхач.

На референдумі від 26 вересня 1993 мешканці села проголосували за повернення історичної назви села Піліпеуць, але нажаль, і до сьогоднішнього дня цього не сталося .

Сьогодні у селі мешкають близько 1000 мешканців, і функціонують: будинок культури , збудований ще у 1957р. школа , заснована у 1948р. і дві церкви ,одна з них являється пам’ятником архітектури 18 століття.

Опис пам’ятника архітектури


село 1

У центрі села Великосілля у 1767р. спілними  зусиллями  мешканців  села з дерев’яних  балок була збудована Церква Різдва.

Це  єдиний пам’ятник  архітектури  у нашому селі. Як і інші церкви Буковини, наша   церква має багато спільного з церквами  північної Трансільванії. Це доказ того ,що наш край є чисто румунською  землею ,що прагне до культурних та релігійних взаємозв’язків  між  румунами.

З1894р. клером церкви був парох Іоан Урзіке  , який народився

у 1920 р. Хористами були :Георгій Урзіке , Замфір Урзіке, Микола Дарабаняну ,Георгій Герман ,який закінчив  школу хористів міста Бакеу   (Румунія) і служив разом з  клером  Бринзєй Церква  збереглась завдяки парафіянам села ,які навіть під час комуністичної   системи , що забороняла релігійну культуру , проводили ремонтні  роботи .

У 1940 клер церкви, Дмитро  Бринзєй емігрував у Румунію,   але більшість населення  продовжувала проживати на  своїх рідних землях.

Тут   же залишився і Георгій Герман ,який своїми власними  коштами  збудував дерев’яний  фронтон і церковні  двері, на освячення яких  був запрошений його  син Іон  Герман. Георгій  Герман  також подарував церкві  дерев’яну  ікону Святої Богородиці . На  жаль , він не мав таку долю на яку він насправді  заслуговував, бо радянська  влада засудила  Георгія на заслання у Сибір, де і помер у тяжких  муках тільки  через те ,що був  румуном, служив  церкві, а  його діти  навчались у Румунії.

На  жаль, таку же участь  мали більшість мешканців села та Буковини.

Після того як радянська  влада стала господарювати на  наших землях, деякі люди намагались зруйнувати  цей пам’ятник архітектури, який для  інших був символом  віри і мали страх перед  Божою карою. Ці повторні  спроби були марними, оскільки  у сусідньому  селі Лунка стався трагічний випадок.

Сталося так що ворог стародавньої  віри, бажаючи демонструвати свою героїчність та атеїстичні погляди, піднявся  на дах церкви, щоб демонтувати хрест, але впав і розбився на смерть. Ця  трагічна  подія  вплинула  на свідомість усіх мешканців села  Великосілля, і церква Різдва продовжує існувати і сьогодні.

Біля  церкви знаходиться  старий  цвинтар , де були поховані  найбільш віруючі люди села.

Наша Церква і сьогодні радує око і переконує – румунська історія та  культура і давні , і прекрасні. 

З біографії відомих земляків

Моя земля, мій край, моя кохана сторона ,- так мовить кожна людина про свій рідний край .Напевно, так само виспівує птах, коли повертається навесні до рідного гнізда. Це Божий закон любові до роду-прароду , до місця, де ти пустив своє коріння у чисті джерела рідної землі.                         

Земля, що її з давніх-давен посів румунський народ, була надзвичайно родючою, надзвичайно багатою , і вона дала родючі соки .Румунський народ утворив своє власне життя, утворив велику своєрідну культуру і має своїх видатних, талановитих людей. Серед них, почесне місце займає, Іон Герман - доцент докторських наук . Він народився  6 січня 1920 в селі Піліпеуць (нині Великосілля). Закінчив два  класа сільської початкової школи, на дворі якої посадив акації що і сьогодні нагадує про нього.

Закінчив Хотинський  ліцей. У 1946 закінчив Медичний факультет, після чого продовжив навчання на курсах Факультет Природничих Науку місті  Клуж (Румунія).


Як лікар, біолог написав 400 наукових робіт ,які  були представлені на міжнародних з’їздах науковців. Протягом життя опублікував 37 монографії та університецьких підручників. Його  діяльність була оцінена тим, що він був членом міжнародних престижних товариств. Нагороджений срібною медаллю Паризької Медичної Академії, а у 1998р. Кембріджський міжнародний біографічний центр (Великобританія) та Американський біографічний інститут  Nort Carolina (США) визнали його як «людина року».           

Як син Герцаївського  краю, як голова товариства «Герцаївський край» і як свідок трагічних подій останніх десятиліть, Іон Герман протестував проти загарбання румунських земель серед яких і Герцаївський край.

Ці протести були представлені у 300-х статтях румунської преси, а також у п’яти монографіях.              

Від Германа дізнаємось про заслане 1941р.та більшовицьке загарбання 1944р.Всі чоловіки села, віком від 20до 45 були заслані у табори праці, розташованих на берегах озера Онега, а молоді від 15 до 20 були відправлені на вугільні шахти у Донбасі.    

В першу чергу засланими були багаті люди та інтелігенція.        Наприклад, енкаведісти відправили на заслання таких людей нашого села:

  1. Дрон Іон, румун, 1896.р.н, засланий 12 червня 1984р.з дружиною Равека та донькою Вержіна.
  2. Кіріке Костянтин, румун, 1889р.н, засланий16 червня 1941р. з дружиною Аксенія і чотирма дітьми. Майно: 5 гектарів землі, дім, сарай, дві корови, теля .
  3. Карпе Георгій, румун, 1891р.н,заслий 12 червня 1941р.з дружиною Оленою і п’ятьма дітьми. Майно: 6 гектарів землі, дім ,сарай, дві корови, двоє телят.

Цей список засланих людей можна продовжити, але...

«Спогади докучливі, як нежить,
Що тій славі принесуть нове?
Тільки тим історія належить,
Хто сьогодні бореться й живе
».
(Ліна Костенко)

Висновки

Отже, кожен край, як і людина ,має свою долю, неповторну історію, яка утверджувалась не лише радістю, але і тяжкою боротьбою. 

Запропонований нами матеріал – спроба, торкнутися словом серця і душ людей, повести їх прадавніми шляхами, носіїв духовності і культури.

На основі археологічних, архівних, літературних та інших матеріалів досліджується історія рідного краю, починаючи з найдавніших часів і до наших днів.

Перша згадка про село Великосілля невідома. Але на цій території були знайдені 5 сокир з каменя - пам’ятки кінця  неолітичного періоду. Це доводить що село виникло ще раніше.

Перша письмова згадка відноситься до 1767р. коли була збудована з дерева церква Різдва, в традиціях молдавських зразків.

Моя земля, мій, край, моя кохана сторона - Буковина. Це край з жовтими ланами пшениці, де бездонна блакить неба купає золотосяйне сонце.

Для написання цього проекту було використано ресурси мережі Інтернет.


Якщо сторінка Вам сподобалась, поділіться у соціальних меражах:

Статистика