Проект "Життя первісних людей"

Первісне суспільство — тривалий період в історії людства: від початкового етапу становлення людини та суспільства і до виникнення перших цивілізацій. У навчальному проекті з історії "Життя первісних людей" вивчається життя первісних людей, а також сучасні реалії.

Докладніше про проект:

У представленому дослідницькому проекті з історії "Життя первісних людей" головною метою дослідження є дослідити основні правила побудови первісного суспільства та відокремити особливості побуту та життєвого устрою первісних людей. Докладно автор вивчає перщі два періода - дикість і варварство, дає характеристику тих часів та правил виживання, які переважали у суспільстві.

У межах дослідницької роботи з історії "Життя первісних людей" автором вивчається, що таке "родова община" та "плем’я", з'ясовується, чому людям було вигідно так жити. Також у роботі описані основні види діяльності первісних людей, чим займалися люди в добу мезоліту. Детально була розглянута така періодізація світу первісних людей, запропонована С. П. Толстовим у 1946: первісне стадо, первісна община (материнський рід), військова демократія.

Зміст

Вступ
1. Коли і як з’явилася людина сучасного типу.
2. Якими були заняття перших людей.
3. Чому первісні люди жили родовими общинами.
4. Що таке «плем’я».
5. Якими були заняття людей в добу мезоліту.
Висновок
Список літератури

Первісне суспільство — тривалий період в історії людства: від початкового етапу становлення людини та суспільства і до виникнення перших цивілізацій. Період в історії людства до винаходу писемності, після чого з'являється можливість історичних досліджень. У різних народів цей процес відбувався в різні історичні терміни, а деякі народи живуть в умовах первісності досі.

У сучасній науці прийнято розрізнювати власне первісну культуру, яка існувала до виникнення перших цивілізацій на Землі (кінець IV—початок III тис. до н. е.) і традиційну первісну культуру.

Заслуга створення першої розгорнутої періодизації первісної історії належить Моргану Льюїсу. 1877 року Льюїс Морган запропонував періодизацію, критерієм якої слугує рівень розвитку продуктивних сил. Він розділив всю історію людства на три періоди: дикість; варварство; цивілізація (або класове суспільство).

Перші два періоди — дикість і варварство відносяться, по Моргану, до первіснообщинного ладу. Кожен період поділяється на нижчу, середню і вищу ступені відповідно до рівня матеріального виробництва. Період дикості відноситься до часу, коли люди жили виключно полюванням і збиранням.

Період варварства характеризується появою скотарства і землеробства. Фрідріх Енгельс відтворив її в своїй праці «Походження сім'ї, приватної власності і держави», узагальнив періодизацію Моргана і ввів поділ на період привласнюючого господарства і такого, що сам створює, виготовляє. Енгельс разом з тим підкреслював, що вона залишається в силі лише «до тих пір, поки значне розширення матеріалу не змусить внести зміни».

У 40-ві роки XX століття радянські вчені приступили до створення нової періодизації історії первісного суспільства у зв'язку з тим, що схема Моргана застаріла. А. І. Першіц за основу періодизації бере еволюцію форм власності, Н. А. Бутінов — ступінь поділу праці у первісному суспільстві. Більшість вчених в основу періодизації кладуть розвиток форм суспільної організації первісних людей.

С. П. Толстов в 1946 запропонував розділити первісне суспільство на такі періоди: первісне стадо, первісна община (материнський рід), військова демократія. П. П. Єфименко розрізняв періоди: первісне стадо, первісна громада неандертальців, первісна родова община. За М. О. Косвеном: 1) первісне стадо; 2) родовий лад, що підрозділяється на епохи матріархат і патріархат; 3) період військової демократії.

Сучасна людина – вчені називають її «людина розумна» (по-латині «homo sapiens») – з’явилась у Африці близько 200 тисяч років тому. Хто був її безпосереднім предком, ще остаточно не встановлено – це одна з загадок історії. Згодом сучасна людина розселилась по інших континентах, окрім Антарктиди. У Європі сучасна людина з’явилась близько 40–35 тисяч років тому. Вчені назвали її кроманьйонець, оскільки вперше на сліди цієї людини натрапили в печері Кро-Маньйон (Франція).

На відміну від людиноподібних істот (пітекантропів, неандертальців), кроманьйонці мали тендітнішу будову тіла: пряму фігуру, високий округлий лоб, тонкий ніс, трохи загострене підборіддя. Пальці на руках стали гнучкішими, що дало змогу робити дуже точні рухи та різноманітну роботу. «Людина розумна» вже володіла мовою, висловлювала свої думки.

Знаряддя праці кроманьйонці виготовляли в основному з каменю – це був кам’яний вік в історії людства. Вони були значно різноманітніші та досконаліші, ніж у неандертальців і пітекантропів. У кроманьйонців були знаряддя спеціального призначення: різці для роботи з кісткою, скребачки для обробки шкіри, сокири, ножі, пилки, наконечники тощо.

Крім кам’яних, кроманьйонці виготовляли також знаряддя і прикраси з кістки та рогу – кістяні голки з вушками, гачки для ловлі риби, браслети, намиста тощо. Під час полювання використовували списометалки, аби вразити здобич з чималої відстані. За допомогою гарпуна ловили рибу. Використовували також пастки для птахів, вовків, лисиць та інших тварин.

Кроманьйонці були вправними мисливцями на великого звіра: печерного ведмедя, шерстистого носорога, мамонта. Вдале полювання на мамонтів забезпечувало людину не лише м’ясом. З його бивнів та кісток споруджували житло, виготовляли знаряддя праці, зброю, прикраси. Жир використовували для обігрівання й освітлення житла. Зі шкур мамонта та інших тварин виготовляли одяг. Кроманьйонці носили штани, куртки з каптурами, взуття, рукавиці.

Крім полювання та рибальства, первісні люди займалися й збиральництвом – використовували для їжі плоди різноманітних рослин, їстівне коріння, гриби тощо.

У первісні часи люди тривалий час споживали природні багатства, тобто займалися збиральництвом, полюванням та рибальством. Такий тип господарства, коли люди брали все необхідне для життя в природному середовищі, називається привласнювальним.

Первісна людина не могла існувати окремо.Загінне полювання, будівництво великих жител вимагали зусиль великої групи людей. Спільні праця і житло, розвиток мови згуртовували людей. Первісні люди жили постійними колективами, до якого входили родичі. Такий колектив називають родом або родовою общиною (громадою).

Родова община (або рід) - це група родичів, які вважали себе нащадками спільного предка, вели спільне господарство і жили разом

У кожній родовій общині налічувалось по декілька десятків осіб. Жили вони в одному поселенні, яке складалось з кількох великих жител, рідше – в печерах. Кожна родова община мала власну територію. Життя в общинні потребувало дотримання певних правил співжиття всіма її членами.

Члени родової общини спільно працювали, спільно полювали на звіра. Родичі мали свої звичаї і збирались усі разом на загальні свята. Все майно в общині – житла, запаси їжі, шкури тварин – належало всім її членам одночасно, тобто було спільним. Окремим людям належали лише виготовлені ними гарпуни, списи, кам’яні знаряддя. Проте, за звичаєм, і ці предмети за потреби міг узяти кожен родич і турбувався про них, як про власні.

Члени родової общини були рівними між собою та мали рівні права. На чолі роду стояли найдосвідченіші та шановані особи – старійшини. Їх обирали на загальних зборах усіх дорослих членів роду: чоловіків і жінок з рівним правом голосу.

Археологи знаходять багато вирізаних із кістки фігурок жінок. Тобто жінка-мати користувалася великою пошаною і вважалась Праматір’ю, навколо якої гуртувалися діти. Жінка була основою роду і берегинею спільного житла. На неї покладалося все, що було пов’язане з осілим життям: догляд за житлом, вогнищем, дітьми, приготування їжі, виготовлення одягу тощо

Декілька родових общин, які жили в одній місцевості, становили плем’я. Кожне плем’я мало свою територію, побутові особливості, спільні звичаї, спілкувалось однією мовою. Справами племені керувала рада племені (рада старійшин), на яку збиралися старійшини усіх родів.

Усі рішення на раді приймалися на основі одностайності: розподілялись між родовими общинами місця для полювання, розглядалися суперечки між родичами, питання взаємовідносин з іншими племенами тощо. Старійшини засідали в присутності членів племені, які мали право брати участь в обговоренні. Для вирішення особливо важливих питань на збори скликали народні збори – збори всіх чоловіків‑воїнів племені.

Рада старійшин – збори старійшин всіх родів племені.

Народні збори – збори усіх дорослих членів чоловіків (воїнів) племені. На них вирішувалися такі важливі питання життя племені як початок війни або укладення миру, вибору військового вождя та старійшин тощо

Під час міжплемінних конфліктів воїнів очолював військовий вождь. Його обирали з поміж авторитетних членів племені. Зазвичай це була людина наділена великою фізичною силою, хоробрістю, спритністю, умінням згуртовувати людей та керувати ними під час бою.

Плем’я – об’єднання родових общин (громад), які жили в одній місцевості, спілкувалися однією мовою і мали спільні звичаї та вірування.

Військовий вождь – ватажок племені, який керував військом під час конфліктів.

Близько 10 тисяч років тому закінчився льодовиковий період. На нашій планеті стало значно тепліше, льодовик почав танути та відступати на північ. Звільнені від льодовика простори поступово вкрилися лісами, утворились численні озера, річки, болота. В озерах та річках розвелося багато риби.

Змінився і тваринний світ. Через потепління вимерли великі тварини: мамонти, печерні ведмеді, шаблезубі тигри, шерстисті носороги. Північні олені пішли слідом за льодовиком на північ. Натомість у лісах оселилися лосі, благородні олені, дикі кабани, лисиці тощо.

Ці тварини, на відміну від мамонтів чи північних оленів, не збирались у великі стада чи зграї, були дрібніші та прудконогі. Тож мисливцям доводилось тривалий час вистежувати свою здобич. Настала доба лісових мисливців.

Археологи називають цей період мезолітом (середньокам’яним віком) і датують проміжком від 10 тисяч років тому до 7 тисяч років тому. У той час мисливці винайшли бумеранг, лук і стріли. Це давало змогу мисливцям прицільно влучити у тварину здалеку. Узимку мисливці використовували лижі. Саме тоді було приручено собаку – незамінного помічника під час полювання та охорони поселень.

Проте м’яса впольованої здобичі не вистачало, та й полювання на одному місці призводило до зменшення здобичі. У пошуках їжі общини і племена змушені були часто переходити на нові землі. Тому в цей період живуть люди не у великих житлах, як раніше, а в легких наметах. У той час вони починають будувати човни і плоти, аби плавати по річках та озерах.

Під час рибальства почали використовувати гачки та сітку із поплавками. Іноді люди виходили і в море, саме в ті далекі часи заселяються численні острови.

Порядок (спосіб) життя, за яким люди об’єднувалися в родову общину та плем’я, вчені називають первісністю. А тих, хто жив у період первісності, – первісними людьми.

У процесі роботи над творчим дослідницьким проектом з історії «Життя первісних людей» ми з'ясували коли і як з’явилася людина сучасного типу, чим вона займалася та як жила у первісні часи, а також навчилися узагальнювати матеріал.

Матеріали даної дослідницької роботи можуть буди використані вчителем історії при поясненні теми: «Поява первісної людини і її розселення по планеті»

1. О.Г. Бандровський В.С. Власов Всесвітня історія. Історія України - Київ «Генеза» 2019
2. К. Леві-Строс “Структурна антропологія”, К., Основи, 1997р.
3. Э.Б. Тайлор “Первобытная культура”, М., Издательство политической литературы, 1989г.