Публікація на сайті

Банер сайту

Ми будемо вдячні, якщо Ви встановите на своєму сайті наш банер!
Банер нашого сайту
Код банера:
<a href="https://obuchonok.com.ua/" target="_blank"> <img src="https://obuchonok.com.ua/banners/obuchonokua1.gif" width="88" height="31" alt="Обучонок - дослідницькі роботи і творчі проекти учнів"></a>
Усі банери...
shitovidka.jpg
Тематика проекту: 
Біологія
Автор проекту: 
Шкилюк Юлія Василівна
Керівник проекту: 
Якубівська Зоя Станіславівна
Найменування навчального закладу: 
Вільшанська ЗОШ І-ІІІ ступенів

У своєму дослідницькому проекті з біології на тему "Йододефіцитні захворювання – смертельна  загроза людству" учениця 11 класу з’ясувує  небезпеку йододефіцитних захворювань для організму  людини та досліджує проблему йододефіциту в Чуднівському районі та Вільшанській ЗОШ  І-ІІІ ступенів.

Докладніше про проект:


Протягом роботи над проектом з біології на тему "Йододефіцитні захворювання – смертельна  загроза людству" було проведено літературний огляд з теоретичних питань теми дослідження та підібрано оптимальні шляхи подолання йододефіцитних захворювань, які дозволять підвищити інтелект населення, зберегти здоров’я, гарне самопочуття і зміцнити імунітет людей.

В запропонованому проекті з біології на тему "Йододефіцитні захворювання – смертельна  загроза людству" була розглянута коротка характеристика щитоподібної залози, визначно ознаки іододефіцитних захворювань, дана їх характеристика. Також у проекті була розглянута історія  лікування йододефіцитних хвороб, та вивчено шляхи подолання йододефіциту.

Зміст

Вступ
1. Теоретичні засади: поняття про йододефіцитні захворювання, історію їх лікування, причини, прояви та наслідки.
1.1. Щитоподібна залоза, коротка характеристика органу.
1.1.1. Анатомо-фізіологічні дані.
1.1.2. Біосинтез гормонів щитоподібною залозою.
1.1.3. Регуляція функцій щитоподібної  залози.
1.2. Історія  лікування  йододефіцитних хвороб.
1.3. Причини йододефіциту.
1.4. Іододефіцитні захворювання, їх характеристика.
1.5. Прояви та наслідки  йододефіцитних станів.
2. Дослідження проблеми йододефіциту,  шляхи  його подолання.
Висновки
Список використаних джерел
Додаток

Вступ


Актуальність проблеми:  За ВООЗ,  патологічні стани, що викликані дефіци-том йоду, посідають третє місце у списку 38 найбільш поширених неінфекційних хвороб.  Майже 30% населення земної кулі, за даними ВООЗ, Міжнародного комітету контролю за йододефіцитними захворюваннями, живе в умовах ризику розвитку йододефіциту. Практично немає країн, де йододефіцитні хвороби  не були  б визнані як серйозна загроза здоров'ю  всього людства.

Мета дослідження: Активізувати базові знання з біології, медицини, екології щодо проблеми йододефіциту. З’ясувати небезпеку йододефіцитних захворювань для організму людини. Дослідити проблему йододефіциту в Чуднівському районі та Вільшанській ЗОШ І-ІІІ ступенів. Підібрати оптимальні шляхи подолання йододефіцитних захворювань, які дозволять підвищити інтелект населення, зберегти здоров’я, гарне самопочуття і зміцнити імунітет людей. Використати найдоступніші можливості профілактики йододефіциту.

Об’єкт дослідження: йододефіцитні захворювання  та їх різносторонній вплив на здоров’я людини.

Методи дослідження: спостереження, експеримент, методи порівняння,  моніторинг, описовий та статистичний методи.

Наукова новизна дослідження: Вперше в Чуднівському районі та нашій школі вивчена проблема  йододефіцитних захворювань, на основі отриманих експеримент-тальних результатів доведено, що йодовмісні продукти, можуть використовуватись в шкільній практиці з метою зменшення негативного впливу йододефіциту  на учнів, для підвищення їх успішності, покращення якості знань та імунітету, а також  з’ясовано,  в ході моніторингового дослідження,  що кожен з нас може внести вагомий вклад в подолання негативного впливу імунодефіциту на  здоров’я та якість  життя людини.

Теоретичне та практичне значення роботи: У  роботі  чітко  продумана думка, про те, що  втрата інтелектуальних здібностей та захисних механізмів організму зумовлена йододефіцитними хворобами може і буде зупинена. Одержані відомості та зібраний матеріал  може бути використаний на уроках  біології, основах здоров’я та медичних знань, екології, хімії  у  Вільшанській ЗОШ І-ІІІ ступенів.

Особистий внесок: Робота написана на основі реальних подій, фактів, які аргументуються  і підтверджуються документально.  Має місце посилання на власну комплексну програму по розв’язанню  проблеми  нестачі йоду в організмі, моніторингове дослідження,  це дозволило розширити та поглибити знання про  шляхи подолання наслідків  пов’язаних із  вивченою проблемою. Результати дослідження допоможуть у подальшому  вивченні та вдосконаленні напрямів призупинення йододефіциту.

Апробація результатів: У школі відбулася презентація дослідження,  учні виявили величезну зацікавленість до одержаних результатів моніторингу та анкетування, поглибили знання про історію вивчення, причини, наслідки та  вплив йододефіцитних захворювань на людину.  Матеріали  роботи  використовуються на уроках  у  Вільшанській  ЗОШ  І-ІІІ ступенів,  а  також під час написання проектів.

Були  проведені позакласні заходи: «Подорож Маленького принца до країни Доброти»  та «Зупинимо йододефіцит!».  В ході проведеного анкетування серед учнів школи було з’ясовано,  що дана  інформація є для них важливою і пробудила  свідоме ставлення до власного здоров’я.   Попросила  учнів розповісти своїм рідним, знайомим, про що вони дізнались у школі. Запропонувала  їм поміркувати над простою істиною «немає нічого важливішого за наше здоров’я».

Науково-дослідницьку роботу я виконувала в тісній співпраці з лікарем-ендокринологом, фельдшером ФАПу .

Щитоподібна залоза, коротка характеристика органу. Анатомо-фізіологічні дані


Щитовидна залоза(ЩЗ) —  непарна, найбільша із ендокринних залоз, вона  ніби кільце, огортає щитовидний хрящ гортані. Щитоподібна залоза  розміщується на передній поверхні шиї між щитовидним хрящем і 5-6-м кільцями трахеї. Залоза складається з правої і лівої часток, сполучених між собою перешийком.  Маса залози у новонародженої дитини складає 1-2 г, у дорослої людини 20-30 г. ЩЗ має багате кровопостачання. Від неї відходять лімфатичні судини. Також ЩЗ тісно пов’язана з нервами.

Структурно-функціональною одиницею щитоподібної залози  є фолікул. Фолікули утворюють дольку залози. Це міхурці круглої або овальної форми різних розмірів від 20 до 300 мкм. Стінки фолікулів складаються з одного шару епітеліальних клітин - тиреоцитів (або тироцитів).

В нормі  це фолікулярні  клітини кубічного, в разі гіпофункції - плоского,а гіперфункції - циліндричного епітелію. Кожен фолікул оточений сіткою капілярів. Порожнина фолікула заповнена колоїдом (густою масою). Апікальна (внутрішня) мембрана тиреоциту обернена до колоїду, має мікроворсинки, що проникають в колоїд. Основи тироцитів прилягають до базальної (зовнішньої) мембрани. Їхні верхівки направлені в порожнину фолікула.

Щитоподібна залоза  виробляє йодовмісні гормони. Вони справляють багатогранну дію на організм, впливаючи на всі органи, тканини й обмін речовин усіх видів. Коли йод у дефіциті щитовидна залоза  не виробляє достатньої кіль­кості гормонів. Це призводить до цілої низки негативних впливів на ор­ганізм, які разом називають йододефіцитні захворювання.

ЩЗ 1

Рис. Щитовидна залоза

ЩЗ 4

Рис. Будова фолікула  ЩЗ

Біосинтез гормонів щитоподібною залозою

Йод  відноситься до життєвоважливих мікроелементів (додаток ). Щитоподібна залоза  -  єдиний орган, що синтезує йодовмісні органічні речовини. Без йоду неможливе нормальне функціонування щитоподібної залози, оскільки він є основною складовою частиною її  тиреоїдних гормонів.  Гормони щитовидної залози  складаються з йоду на 65%.  

Виділяють чотири етапи біосинтезу гормонів (схема 2).

На рис.  зображено схему синтезу гормонів, їх продукують фолікули  щитоподібної залози.

ЩЗ 5

Схема синтезу і виділення  тиреоїдних гормонів

З кровоносних капілярів йод у вигляді йодидів поглинається через мембрани фолікулярних клітин, в яких вони зазнають окиснення. Водночас з молекул амінокислоти, що поступають з крові в тиреоцит утворюється білок тиреоглобулін, який піддається органіфікації  (введення йоду), утворюються йодтирозини (попередники гормонів  моноіодтирозин (МІТ) і диіодтирозин (ДІТ)).

Йодування білка відбувається в апікальній частині тиреоциту, яка містить ферменти: тиреопероксидазу, амінопептази; здатна генерувати гідроген пероксид (Н2О2), який необхідний для біосинтезу йодовмісних гормонів.  В результаті окиснення та конденсації з йодтирозинів синтезуються йодтироніни (гормони), які в складі молекули йодтиреоглобуліну переміщаються в колоїд.. Весь процес направлений в одну сторону: від базальної мембрани до апікальної і далі - в колоїдний простір [3,16,17].

Порожнина кожного фолікула виповнена колоїдом, що складається з тиреоглобуліну  (йодованого глікопротеїну). У колоїді є також ферменти, ліпіди, вітаміни, неорганічні солі, моносахариди, амінокислоти та незначна кількість РНК.

За певних умов з йодованого білка шляхом гідролізу утворюються вільні тиреоїдні гормони  —  триіодтиронін -Т3 та тетраіодтиронін (тироксину) -Т4, які за хімічною природою є похідними амінокислоти  тирозину. Дані гормони  через базальну мембрану вивільняються у кров. Утворення вільних гормонів і надходження їх у кров має зворотний напрямок: від апікальної до базальної мембран, і далі у кровоносний капіляр [18].  

Регуляція функцій щитоподібної залози


Рівень тиреоїдних гормонів  в крові контролюється за допомогою негативного зворотнього зв'язку. Організм визначає коливання рівня  цих гормонів в крові і запускає механізм їх збільшення або зменшення. В цьому процесі беруть участь два регуляторних гормони: тиростимулюючий гормон (тиреотропний  гормон ( ТТГ), тиротропін), який  продукується гіпофізом, і тиротропін-звільняючий  гормон (тиротропін -рилізинг гормон (ТРГ), тироліберин), що виробляється гіпоталамусом (рис 14) [6,36].

Історія  лікування  йододефіцитних хвороб

Йододефіцит – хвороба з тисячолітньою історією
Перші спогади:
Стародавній Китай (2838 рік до н.е.) Греція Римська імперія Стародавній Єгипет (1500 рік до н.е.
Європа нашої ери:
У 1215 році у місті Грац біля Альп знайдені перші наскальні зображення людей із зобом.
13 століття. Греція. Міф про людину-монстра з величезним зобом.
Історія лікування  йододефіцитних хвороб
Перші спроби:
317-419 роки до н.е., китайський лікар Ге Кхун,  визначає цю хворобу як зоб (воло) і лікує її морськими водоростями. 420-501 роки до н.е., китайські лікарі застосовують ЩЗ тварин (оленя). Греція, 1500 рік до н.е. – перша спроба хірургічного втручання при лікуванні зобу (Гален)
Перші наукові дослідження:
· Гіппократ

Парацельс Гален
Перші хірургічні втручання:
· Медична школа Salerno – 1170 рік
· Медична школа Montpellier – 1240 рік
· Медична школа Padua – 1252 рік

Зоб – державна проблема:
Генріх IV, Франція. Карло Альберто, Сардинія. Чарльз II, Англія. Королева Анна, Англія. Наполеон Бонапарт, Франція.
Наполеон Бонапарт:
Першим помічає ще декілька наслідків нестачі йоду в організмі людини – туговухість, швидка втомлюваність. Наказав дослідити цю хворобу тому, що його новобранці з гірських регіонів були непридатні до військової служби, через недостатній рівень розумового розвитку і вади слуху.
Йод та його значення для організму людини
1811 рік, Франція – Бернар Куртуа відкриває новий хімічний елемент. Вперше просту речовину йод «одержала»…кішка, яка стрибнула на полицю, зачепила і перекинула посудину з «купоросною олією»(Н2SO4). Кислота пролилась на попіл морських водоростей. У наслідок реакції утворилась фіалкова пара йоду. Трапилось це в аптеці пана Куртуа. 1813 рік, Франція  – Жозеф Луї Гей-Люссак дав назву новому елементу “Йод” за фіолетовий колір його пари (jodes по-грецьки «фіолетовий»). Французький хімік Шотен знаходить йод майже в усьому, що створила природа. Вперше на науковому рівні йод використовують для лікування захворювань ЩЗ  у 1820 році. Швейцарець Коіндетет невеликими дозами препаратів йоду вилікував 150 пацієнтів, що страждали на зоб.
Спроби  лікувати зоб чистим йодом:
Жан Луі Прево (1790-1850) стверджував, що зоб можливо лікувати чистим йодом.
Результат: зміна серцевого ритму, порушення моторики кишечнику та менструального циклу, різке зниження працездатності, отруєння.
Йодування солі
Боусінгал (Колумбія), 1833 рік – перша спроба використання йодованої солі природного походження для профілактики зобу. 1915 рік – Ханзігер пропонує використовувати йодовану сіль для масової профілактики захворювань  ЩЗ у Швейцарії. 1916-1920 роки – Марине та Кімбол застосовують йодовану сіль для масової профілактики захворювань ЩЗ у м. Аркана (штат Огайо, США). Масова профілактика: 1922 р – Швейцарія, 1923 р – Австрія, 1929 р – Італія, 1931 р – Франція, 1937 р. – Німеччина. 1924 рік, штат Мічиган (США) - перший масовий медичний огляд школярів та масове застосування йодованої солі у масштабах всього штату. Рівень захворюваності – 38,6%.
Йододефіцит та Україна
Вперше на державному рівні проблема профілактики йододефіцитних захворювань була визнана у 40-ві роки ХХ століття.
· 29 червня 1945 року Наркомздрав СРСР затверджує інструкцію “Про протизобну йодну профілактику”. В першу чергу профілактика стосується дітей. Проводиться у дитячих закладах та лікарнях.
· 22 лютого 1955 року Міністерство охорони здоров'я затверджує інструкцію “Про йодування кухонної солі”
· 14 лютого 1956 року видається Наказ міністра охорони здоров'я СРСР “Про вдосконалення роботи у боротьбі з ендемічним зобом”
· Наслідки політичної та економічної криз: зростання йододефіцитних захворювань на 101%
Діяльність Дитячого Фонду ООН (UNICEF) у подоланні  ЙОДОДЕФІЦИТНОЇ ЗАЛЕЖНОСТІ
Проблемою профілактики йододефіцитних захворювань займається  Дитячий Фонд Організації Об'єднаних Націй (ЮНІСЕФ).
“ + ”

За підтримки ЮНІСЕФ
· 1990 рік, Нью-Йорк. Голови урядів 70-ти країн світу затвердили заходи з вирішення питання ЙДЗ.
· Йодування звичайної харчової солі – один з методів профілактики ЙДЗ та боротьби з ними.
· Підтримка ВООЗ

“ – “
· Жодна з республік СРСР не застосувала ніяких заходів для вирішення питання на своїй території

· 10 травня 2002 року спеціальна сесія Генеральної асамблеї ООН прийняла Декларацію та план дій “Світ, сприятливий до життя дітей”, затверджені Резолюцією   S-27/2
· 26 вересня 2002 року  Кабінет міністрів України прийняв Постанову        № 1418 “Про затвердження Державної програми профілактики йодної недостатності у населення на 2002-2005 роки”
· Проект Державної цільової соціальної програми запобігання виникненню захворювань, викликаних йодною недостатністю, на 2010-2014 роки вже розроблений.
· Вартість Програми складає 1 млн. 545 тисяч гривень, зокрема 150 тисяч з держбюджету, 875 тисяч з місцевих бюджетів і 520 тисяч позабюджетних засобів.
· Проблема йододефіциту актуальна в наш час, її наслідки – різке зниження інтелекту нації, послаблення імунітету.
· МОЗ України оприлюднило для публічного обговорення проект розпорядження КМУ про схвалення концепції Державної цільової програми запобігання захворюванням, спричиненим йодною недостатністю, на період до 2013 р.
· На сьогодні за рівнем проведення йодної профілактики Україна посідає 25-те місце серед країн Європи, внаслідок чого у населення виявляють значну кількість йодозалежних захворювань. Особливо висока частота цієї патології серед вагітних та дітей.

Причини йододефіциту

 


Основною причиною  в організмі є нестача йоду в грунті, воді, харчових продуктах, недостатнє його надходження  з їжею, водою. До географічних регіонів, бідних на йод, відносять значно віддалені території від морів і океанів, гірські пасма, передгір’я, заплави великих річок, лісисті регіони з підзолистим ґрунтом. Якщо в нормі добова потреба організму в йоді становить 100-250 мкг, то в ендемічній, щодо іододефіцитних станів, місцевості в організм надходить менш як 50 мкг йоду на добу. Особливо небезпечний  йододефіцит для дітей, підлітків, вагітних та матерів-годувальниць [37,39,41,48].

Розглянемо  чинники, які  можуть мати провокуюче значення в реалізації дефіциту йоду і стати основною причиною розвитку йододефіцитних хвороб (схема 6 ) [50,52].

Іододефіцитні захворювання, їх характеристика

Іододефіцитні захворювання (ІДХ) - патологічні стани, обумовлені зниженням вживанняйоду, тобто йододефіцитом. Ця група захворювань включає в себе хвороби подані в схемі 10 [2, 10, 22]:

Іододефіцитні захворювання

Іододефіцитні захворювання

Дифузний еутироїдний (нетоксичний) зоб Вузловий і багатовузловий еутироїдний зоб Іододефіцитний гіпотериоз Функціональна автономія ЩЗ
Збережена функція ЩЗ Збережена функція ЩЗ Понижена
(гіпо-)
функція ЩЗ
Підвищена
(гіпер-)
функція ЩЗ

Найчастіше зустрічається збільшення в розмірах щитоподібної залози  – зоб (воло).  Оскільки цей зоб пов'язаний з певними геоендемічними територіями  зі зниженим вмістом йоду в довкіллі і, він одержав назву ендемічного. Регіон називається ендемічним по зобу, коли у більше 10 % жителів цієї території визначається зоб. Поширеність ендемічного зобу (ЕЗ) на земній кулі надзвичайно велика. Практично немає країни, де б не зустрічалися місцевості із недостатнім вмістом йоду  у воді, грунті, повітрі, продуктах харчування. Саме вони й стають більш чи менш вираженими вогнищами захворюваності людей.  

У абсолютної більшості пацієнтів (близько 70-80 % випадків) зоб є еутироїдним, тобто з нормальною функцією. Щоб компенсувати дефіцит  йоду ЩЗ розростається, збільшуючи число особистих клітин, які дозволяють  захопити з крові більшу кількість  йоду і  за рахунок цього виділяти потрібну кількість водовмісних гормонів. Отже, збільшення в розмірах ЩЗ є компенсаторною реакцією організму для забезпечення нормальної функції .

Як правило збільшення дифузне, іноді дифузно-вузлове. При легкому і середньому  йододефіциті збільшення ЩЗ відбувається повільно, досягаючи максимальних розмірів протягом 10-15 і більше років.  

При візуальному і пальпаторному дослідженні ЩЗ використовують класифікацію  розмірів зобу, затверджену ВООЗ (2001 р.):

Класифікація розмірів зобу по ВООЗ (2001р.)

  • Ступінь
  • Характеристика
  • 0
  • Зоба немає (норма)
  • 1
  • Зоба не видно, але він пальпується      
  • 2
  • Зоб пальпується і помітний для ока.
  • 3
  • Зоб видно на відстані 5 м, великий зоб

Клінічно зоб, як правило еутироїдний, але можливий поступовий розвиток гіпотиреозу, або тиреотоксикозу (схема 2)[6, 18,31,51].

Дифузний еутироїдний (нетоксичний) зоб (ДЗ) – це рівномірне збільшення ЩЗ без локальних затвердінь та порушення її функцій. ДЗ росте повільно і як правило не привертає уваги пацієнта та оточуючих (рис. А). Скарги виникають коли зоб великих розмірів (рис. Б), утруднене ковтання, нестача повітря, іноді хрипота, з’являється уповільнене серцебиття.

ЩЗ 6 ЩЗ 7
А           Б

Вузловий зоб – це пухлиноподібне розростання тканини з одним чи декількома  вузлами. Розповсюдженість з віком збільшується; у жінок в 5 і більше разів частіше. В структурі вузлового зобу переродження в  доброякісні пухлини (аденоми) ЩЗ – 5 – 8 %, злоякісні 1 – 5 %. 

При наявності значних вузлових утворень: затруднене ковтання, пухлиноподібне утворення на передній поверхні шиї.

ЩЗ 68

В йододефіцитних регіонах вузловий зоб перероджується у функціональну автономію ЩЗ з розвитком тиреотоксикозу.

У разі поєднання дифузного розростання і появи вузлів зоб класифікують як змішаний (дифузно-вузловий).

Функціональна автономія щитоподібної залози (ФА ЩЗ) – це незалежне від регулюючих впливів гіпофізу, продукування тиреоїдних гормонів  при відсутності зовнішніх стимуляторів [6,7].

Етапи розвитку ФА ЩЗ

Спочатку зоб дифузний, але зі зростанням дефіциту  йоду чи потреби в тиреоїдних гормонах  розміри зобу збільшуються.  Через 10-15 років у залозі з'являються вузли та аденоми (доброякісні пухлини).  Врешті-решт ДЗ стає багатовузловим. У разі вичерпання компенсації організму виникає гіпотиреоз. В наступному етапі частина клітин ЩЗ набуває здатності автономного функціонування, тобто починають виділяти надмірну кількість тиреоїдних гормонів.

Компенсаторні можливості організму вичерпуються – розвивається ФА ЩЗ, що протікає з симптомами тиреотоксикозу (роздратованість, втрата ваги, надмірна пітливість, відчуття жару, тремтіння тіла, підвищене серцебиття). У цьому випадку виникає йодіндукований тиреотоксикоз, його причина - вживання йоду в дозах, що перевищують фізіологічні [8,38, 44, 55].

Прояви та наслідки йододефіцитних станів  

Внаслідок нестачі йоду в організмі розвиваються захворювання (стани), що супроводжуються специфічними для кожного періоду життя людини розладами росту і розвитку (таблиця 6). За даними ВООЗ, у районах із вираженим йододефіцитом  в 1-10% населення спостерігається кретинізм, 5-30% - неврологічні порушення, 30-70% - зниження розумових здібностей [22,31].  

Основні симптоматичні прояви іододефіцитних станів у різні періоди життя

Період  життя Потенційні порушення
Плід Самовільні викидні, мертвонародження.
Природжені вади розвитку. Рання загибель плоду та дитяча смертність. Ендемічний неврологічний кретинізм (розумова відста­лість, затримка психічного розвитку, глухонімота, рухові порушення, косоокість). Ендемічний міксидематозний кретинізм (гіпотиреоз, карликовість, затримка фізичного та психічного розвитку).
Новонародже-ності Знижена життєдіяльність. Природжений  зоб. Гіпотиреоз. Психомоторні розлади.
Дитячий та підлітковий Ендемічний зоб. Гіпотиреоз. Порушення розумового та фізичного розвитку. Затримка статевого розвитку.
Дорослі Зменшення фізичної сили. Пониження інтелекту. Зоб та його прояви. Гіпотиреоз. Зниження плідності. Іодоіндукований тиреотоксикоз. Ризик народження дитини з ендемічним кретинізмом
Жінки репродуктивного віку Зоб. Анемія. Зменшення репродуктивної здатності: неплідність, не виношування вагітності, передчасні пологи.
Усі віки Підвищене поглинання радіоактивного йоду в разі ядер­них катастроф.

Наслідки  йододефіцитних  захворювань надзвичайно важкі, тому що порушення в роботі щитоподібної залози, засвоєнні нею йоду та синтезі

гормонів негативно впливають практично на всі  органи та тканини, нормальне функціонування всього організму в цілому. У  людей з йододефіцитом виникають проблеми у роботі мозку, психічній діяльності, з серцево –судинною, опорно  - руховою, репродуктивною системами, шлунково – кишковим трактом, порушується емоційна стабільність, виникають м’язові болі, понижується імунітет та здатність протистояти інфекціям,  проявляються шкірні захворювання, з’являється  слабкість, надлишок ваги, або навпаки надмірне схуднення.До симптомів йододефіциту  відносяться: сонливість, зниження апетиту, дратівливість, апатія, втомлюваність, млявість, забудькуватість, хандра, поганий настрій, зниження уваги, погіршення пам’яті, поява головних болів і підвищений внутрішньочерепний тиск.

Йод бере участь в обміні абсолютно всіх речовин: білків, жирів, вуглеводів, вітамінів. І якщо є дефіцит йоду, порушується повністю весь обмін речовин, тобто не відбувається нормального засвоєння всіх корисних речовин, які споживаються.

Гормони ЩЗ, основу яких складає йоду,  виконують життєвоважливі функції. Розрізняють їх вплив, з одного  боку, на процеси розвитку організму, диференціювання клітин, а з іншого - на основний обмін, теплопродукцію. Йодовмісні гормони  беруть участь в регуляції обмінних процесів в організмі: білковому, жировому, вуглеводному і енергетичному; контролюють  роботу ендокринних залоз та активність окислювально-відновних реакцій; разом з інсуліном та адреналіном постачають клітини амінокислотами та глюкозою.

Для дітей особливо небезпечна нестача йоду, це виражається у відставанні  фізичного і розумового розвитку.  Гормони ЩЗ сприяють гармонійному зростанню і розвитку дитини, особливо в перші три роки життя. Від дефіциту йодовмісних гормонів  страждає мозок дитини, її слух, пам’ять і мова. Вони взаємодіючи з ядерними рецепторами різних тканин організму,  ініціюють  і регулюють експресію генів у плоду, задіяних у розвитку майже всіх органів, включаючи процеси метаморфозу, росту, формування кісткової тканини і центральної нервової системи, а також  дію на фізіологічні реакції, зокрема утворення енергії, термогенез, обмін речовин, підтримання частоти серцевих скорочень, контроль секреції гормонів. [8,32,34,57].  

Брак йоду у вагітних може бути причиною кретинізму у дитини, негативно позначитися на розвитку і роботі внутрішніх органів малюка, формуванні його скелету і мозку. У період лактації мами повинні приділяти особливу увагу рівню йоду в організмі, інакше недолік елементу може призвести до зниження вироблення молока.

Отже, йододефіцитні хвороби можуть  призвести до значних порушень  в   організмі  людини і наслідки їх можуть бути  непоправні.

Вивчення проблеми йододефіцитних хвороб

Безумовно, в медицині є багато проблем, і всі вони актуальні, бо стосуються здоров'я людини. Нестача йоду в навколишньому середовищі  є причиною йододефіцитних захворювань. За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ), патологічні стани, що викликані дефіцитом йоду, посідають третє місце у списку 38 найбільш поширених неінфекційних хвороб.

Основними чинниками йододефіциту  в нашому районі є погіршення умов життя і здоров’я населення, екологічна нестабільність зовнішнього середовища, спадкові фактори, соматичні та інфекційні захворювання, вплив  струмогенів, здатність організму адаптуватись до нестачі йоду. Характер і вираженість проявів йододефіциту залежить від того в який період життя виникає нестача йоду. Чуднівський район є регіоном, в якому склалась несприятлива медико-соціальна ситуація, пов'язана з природно зумовленим дефіцитом йоду в біосфері.

Замість належних за нормами ВООЗ 150 мкг йоду на день переважна більшість з нас отри­мує з їжею та водою лише 40-50 мкг  йоду на добу, а споживання менш ніж 80 мкг вважається абсолютно недостатнім. 71,6% населення району мешкає в умовах легкого та помірного йододефіциту. За останні 10 років патологія ЩЗ зросла у 2-2,5 рази, 3 %  жителів страждають на йодефіцитні хвороби різного ступеня тяжкості. За 2014 – 2015  роки у районі на 4 % збільшилась кількість хворих на ці захворювання.                                   

В  результаті бесід з хворими  на йододефіцитні захворювання  я виявила, що йододефіцит спричиняє порушення діяльності органів і систем людського організму (додаток ).

В діагностиці йододефіцитних  станів я виділяю:

  • епідемічну оцінку (поширеність) йододефіцитних хвороб;
  • виявлення їх у конкретного хворого (захворюваність).

Використала статистичні дані, показники поширення та захворюваності  йододефіцитних хвороб (на 100 тис. населення), Житомирська область 2014-2015 р.р., які взяла в обласному інформаційно-аналітичному центрі медичної статистики управління охорони здоров’я Житомирської обласної державної адміністрації, Житомирської обласної клінічної лікарні ім. О.Ф. Гербачевського. За цими даними я визначила захворюваність  та поширеність  йододефіцитних захворювань  в районах Житомирської області. Я розглянула Чуднівський район серед інших районів області. Місця розподілені у порядку зростання поширеності та захворюваності. Результати свого дослідження відобразила  в додатках

Дослідження стану іододефіцитних хвороб


Розглянула ЙДХ по району за період 2012 – 2015 роки. Здійснила детальний аналіз медичних карток хворих по  Чуднівському районі. Свої дослідження відобразила в таблицях, діаграмах 1-4. Вся моя діяльність проходила під керівництвом лікаря-ендокринолога, з дозволу головного лікаря Чуднівської  ЦРЛ.           

Порушення кровообігу поширюється на мале коло кровообігу і призводить до гіпертрофії і дилятації правого шлуночку, розвивається так зване "зобне серце".  Внаслідок тиску зобу на трахею порушується дихання, можуть спостерігатися напади задухи. Іноді з'являється дискомфорт при ковтанні внаслідок здавлення стравоходу. Виявляється ряд вегетативних порушень, пов'язаних з роздратуванням або пригніченням симпатичного нервового стовбура та інших нервових утворень.

ЩЗ 9

Діаграма. Кількість хворих на йододефіцитні хвороби по району та число звернень зі скоргами до ендокринолога  (2012 – 2015 роки)

Як видно з представлених таблиці та  діаграми  кількість хворих зростає по роках і найбільша кількість хворих на дифузний зоб. Відмічається  також тенденція до зростання кількості відвідувань хворих з патологією ЩЗ, зумовленою йододефіцитом, якщо в 2012 р. кількість відвідувань становила 945, то в 2015 р. – 1036  (збільшення на 8,8%).

Моніторинг «Йододефіцит – актуальна проблема для України»  

Моніторинг (від лат.монітор– той, хто нагадує, попереджає) – це постійне спостереження за перебігом певних  біологічних  процесів та станом конкретних біологічних об’єктів,  цей метод дослідження дає змогу не  тільки визначити стан певних об’єктів, але й прогнозувати можливі зміни та аналізувати їхні можливі наслідки і приймати грамотні рішення в умовах стрімкого розвитку сучасної цивілізації та втрати здоров’я людиною.

Мета моніторингу: виявити ступінь поінформованості жителів с. Вільшанка по проблемі  йододефіциту, з’ясувати їх ставлення до йододефіцитних хвороб та  передбачити можливі наслідки

Методи дослідження: опис, опитування, анкетування, тестування статистичний метод, бесіда.

Зазвичай у масовій уяві йододефіцит асоціюється з певними проблемами ЩЗ. Але це лише поверхневе уявлення. Насправді ж йододефіцит - сьогодні надзвичайно актуальна проблема, оскільки його наслідки дуже серйозні як для дитячого організму, так і для дорослого. Йододефіцитні захворювання несуть в собі значну небезпеку здоров’ю людей.

З метою визначення ступеня поінформованості населення району по даній проблемі провела моніторинг шляхом опитування, анкетування та тестування дітей і дорослих (додаток ) . В ньому взяли участь 150 респондентів. В ході дослідження також проводила бесіду з респондентами для того, щоб надати інформацію та зацікавити їх.

Опитування                                                                                                        
На запитання 1.:  “Чи страждав хтось з Ваших знайомих на іододефіцитні захворювання?”,  опитані  дали такі відповіді:

  • Я сам – 25% (респондент),
  • Член моєї родини – 18%,
  • Мої родичі – 15%,
  • Колега по роботі – 4%,
  • Мій знайомий – 9 %;
  • Не стикались з даною проблемою – 29%.

На запитання 2.: «Якщо зменшиться різноманітність вашого раціону харчування, то чи будете Ви хворіти на йододефіцитні захворювання?»
відповіли – «Так»:

  • 25 % малозабезпечених людей;
  • із середнім рівнем достатку – 40%;
  • заможні – 70%.

Під час опитування я  задала питання 3.: «Як Ви поповнюєте  запаси  йоду у своєму організмі?  Які шляхи насичення ним Ви знаєте?».

  • Про рибу та морські продукти знають 63% респондентів.
  • 28% опитаних вважають, що поповнити запаси Іоду у своєму організмі можливо завдяки йодному спиртовому розчину для обробки ран. (Категорично заборонено приймати всередину спиртовий розчин йоду).
  • 26% опитаних знають про морську капусту ламінарію, яка дійсно дуже багата на йод.
  • 6% респондентів згадують про харчові концентрати та добавки, що містять у собі йод.
  • 17% віддають перевагу мінерало-вітамінним комплексам, що містять у собі йод.
  • 5% респондентів вже вимушені приймати медичні препарати, що назначив лікар.
  • 5% п'ють, чи просто  щось чули про мінеральну воду, яка збагачена йодом.
  • Та ще 3% респондентів знає про те, що велику кількість йоду містять у собі горіхи.
  • 10 % опитаних вживають йодовану сіль.

Анкетування:

За допомогою анкетування, я дізналась, як респонденти пов'язують стан свого здоров'я з раціоном харчування?

Серед тих, хто має змогу харчуватись різноманітно, 45% відповіли, що мають добре здоров'я.

Серед тих, хто не має достатнього рівня доходів, лише 9 % змогли сказати, що в них добре здоров'я. Ті, що відмовились взагалі відповідати – 27 %.

Люди з більшим достатком мають більш різноманітний раціон, а з меншим достатком – раціон бідніший. Таким чином, стан здоров'я та раціон харчування тим краще, чим більший рівень доходів має людина.

ЩЗ 10

Під час анкетування, на запитання: “До чого, на Вашу думку, призводить нестача йоду в організмі людини?”, отримала відповіді.

  • 75 %  респондентів знають лише про – захворювання ЩЗ та зоб.
  • 35 % назвали більш вагомий чинник – зниження інтелекту нації. За дослідженнями в ендемічних районах, у випадку нестачі  йоду рівень інтелекту нації може знизитися на 10-15 пунктів.
  • 35 % знають про те, що йододефіцит шкодить імунітету.
  • 24 % обізнані в тому, що ЙД впливає на репродуктивну функцію у жінок та збільшення вроджених вад розвитку. Але при цьому жоден респондент не сказав, що той же ЙД призводить до імпотенції у чоловіків. 
  • 25 % правильно вважають, що нестача  йоду призводить до враження центральної нервової системи у дітей, формуванню розумової відсталості у немовлят.
  • 15 % опитаних знають про те, що нестача йоду призводить до різкого збільшення показників дитячої смертності.

ЩЗ 11

Рис. Результати анкети: «До чого, на Вашу думку, призводить нестача йоду в організмі людини?»

Таким чином, серед опитаних існує думка, що основна небезпека нестачі  йодув організмі людини – це хвороби ЩЗ та зоб. Нажаль, загроза майбутнім поколінням, зниження інтелекту нації, імунітету людини  та соціальні проблеми, що виходять з цього, мало кому відомі.

Висновки


Респонденти з низьким рівнем життя страждають на  ІДЗ частіше, ніж матеріально забезпечені. Таким чином, ІДЗ мають певний соціальний характер, оскільки бідні люди, не маючи нагоди забезпечити різноманітне і повноцінне по своєму складу харчування, схильні до більшого ризику постраждати від ІД.

Наслідки ІД асоціюються в свідомості опитуваних перш за все із захворюваннями ЩЗ, зокрема, ЕЗ. Набагато гірше опитані знають про

наслідки, що загрожують майбутнім поколінням. 

Мало опитаних вживають для профілактики ІД йодовану сіль.

Про те, що вживання йодованой солі необхідне для нормального розвитку майбутньої дитини, мало кому відомо.

Але хочу відмітити, що одержані мною результати з дослідження проблеми ІД в Чуднівському районі це лише «надводна частина айсберга». Тому, що багато людей просто відчувають на собі симптоми ІД і ще не хворіють  на ІДХ. Та багато є й таких, які будучи хворими, ще не звернулись до лікаря-ендокринолога. Хочу наголосити саме на соціальних аспектах цієї проблеми, бо не можна вилікувати окрему людину, коли хворіє ціле суспільство!

Список використаних джерел

  1. Алешин Б.В., Гурский Ю.И. Гипоталамус и щитовидная железа. – М.: Медицина, 1983. – 284 с.
  2. Боднар  П.М. Ендокринологія. – Вінниця: Нова Книга, 2007. – 344 с.
  3. Валдина Е.А. Заболевания щитовидной железы. – 2-е  изд. – СПб.: Питер, 2001. – 416 с.
  4. Коляденко Г.І. Анатомія людини. – К.: Либідь, 2001. – 384 с.
  5. Паньків В.І. Йододефіцитні захворювання: Практичн. посібн. — К., 2003. — 72с.
  6. Рачев Р.Р., Ещенко Н.Д. Тиреоидные гормоны и субклеточные структуры. – М.: Медицина, 1995. – 296 с.
  7. Досвід використання Міжгалузевої комплексної програми «Здоров’я нації» на 2002-2011 р.р. К.,2006. – 240 с.
  8. ЖОДА. Управління охорони здоров’я.Обласний інформаційно – аналітичний центр медичної статистики.«Громадянське здоров’я  Житомирщини» (окремі показники охорони здоров’я за 2015 р.) Житомир.2015 р. – 86 с.
  9. Звіт «Про національне дослідження вживання населенням харчових мікронутрієнтів». — К.: Прем'єр Медіа, 2004. — 64с.
  10. Оцінювання йододефіцитних захворювань та моніторинг їх усунення: Посібник для керівників програм. – Третє видання. – К.: «К.І.С.», 2008. – 104 с.
  11. Постанова Кабінету Міністрів України від 26 вер. 2002 р. №1418 «Про затвердження Державної програми профілактики йодної недостатності у населення на 2002—2005 роки». — К., 2002. — 4с.
  12. Вацеба А.О., Гаврилюк В.М. Епідеміологія захворювань щитоподібної залози в умовах йодної недостатності // Лікар. справа. — 2002. — №1. — С.31—33.
  13. Зелінська Н.Б.,  Резнікова А.Л., Маменко М.Є.,Єрохіна О.І.  Зоб у дітей; клініка, диференційна діагностика, лікування: Метод. реком. / // Совр. педиатрия. — 2006. — №1(10). — С.57—66.

Додаток. Симптоми нестачі йоду в організмі у хворих

  1. Страждає вся нервова система. Це проявляється у в’ялості, загальмованості, плаксивості, схильністю до депресії, забудькуватості, погіршення пам’яті та схильності до навчання;
  2. З’являються набряки (набрякають руки, ноги, область навколо очей). Застосування сечогінних (не завжди безпечних) засобів в даному випадку не ефективні;
  3. Порушення роботи імунної системи. Підвищується ризик вірусних захворювань, ризик загострення хронічних і виникнення нових захворювань;
  4. Гінекологічні захворювання. При ранніх стадіях йододефіциту порушується менструальний цикл. На пізніх стадіях може розвиватися безпліддя і ранній клімакс;
  5. Захворювання серцевої системи. Яскраво проявляються аритміями, тахікардією або брадикардією, неконтрольованими стрибками тиску;
  6. Падіння рівня гемоглобіну. Анемія може призвести до розвитку захворювань крові;
  7. Уповільнення росту кісток у дітей і підлітків. Погана здатність до навчання, порушення мови, глухота, відставання від однолітків у розумовому і фізичному розвитку;
  8. Йододефіцит у вагітних жінок може привести до невиношуваності, мертвонародження або кретинізму дитини;
  9. Підвищена схильність до захворювань молочних залоз, зокрема мастопатія;
  10. У літньому віці йододефіцит провокує загострення захворювань і затягує одужання;
  11. Труднощі при ковтанні, напади задухи — ці симптоми говорять про зобі, пізньої стадії захворювання;
  12. Порушення терморегуляції. Напади пітливості і ознобу;
  13. Ожиріння. Йод впливає на основний обмін речовин і регулює гормональний баланс організму. При порушенні гормонального фону, порушується обмін речовин, і з’являється зайва вага.


Якщо сторінка Вам сподобалась, поділіться у соціальних меражах:

Статистика