Проєкт "Ігрова поведінка британської довгошерстої кішки"

У своєму навчальному дослідницькому проєкті на тему "Ігрова поведінка британської довгошерстої кішки" учениця 5 класу, вивчаючи курс "Пізнаємо природу» (Довкілля, природознавство), проводить дослідницьку діяльність з метою вироблення ігрової поведінки у кішки за допомогою умовних рефлексів безбольовим методом дресирування.

Докладніше про проєкт:

Протягом роботи над творчим індивідуальним міні-проєктом про ігрову поведінку британської довгошерстої кішки було проведене дослідження, у рамках якого учениця 5 (6) класу з'ясувала цікаві факти про умовні рефлекси. Школярка ознайомилися з вченням І.П. Павлова про умовні рефлекси та дізналася, як вони впливають на поведінку тварин.

В запропонованій дослідницькій роботі (проєкті) про поведінку британської довгошерстої кішки, проведеної з предмету "Пізнаємо природу» (природознавство, біологія) у 5 (6) класі, було розглянуто таке явище, як "умовні рефлекси", з'ясовано, яким чином умовні рефлекси сприяють дресируванню тварин. Школярка у проєктній роботі розглянула різні методи дресирування тварин та вивчила особливості формування ігрової поведінки британської довгошерстої кішки.

Зміст

Вступ
1. Рефлекси та поведінка тварин.
1.1. Вчення Павлова І. П. про умовні рефлекси.
1.2. Умовні рефлекси, як основа дресирування тварин.
1.3. Методи дресирування тварин.
2. Формування ігрової поведінки у котів.
2.1. Ігрова поведінка британської довгошерстої кішки.
Висновки
Список використаної літератури

Актуальність роботи. Домашня тварина повинна вміти так пристосуватись до спільного життя з господарем, щоб, зберігаючи свою оригінальність, не стати для дому тягарем або ж джерелом неприємностей. Для цього потрібно блокувати усі погані звички і схильності.

Кішки за своєю природою – хижаки. І інстинкт полювання є характерним для всіх кішок. Полювання на здобич є „запрограмованим” в її нервовій системі – це можна побачити, спостерігаючи за поведінкою навіть місячних кошенят. Всі кішки, а особливо це стосується кошенят, повинні давати вихід мисливським інстинктам і енергії.

А оскільки кішки, які живуть в квартирі, позбавлені такої можливості, вони з задоволенням бавляться іграшками, перетворюючи забаву на справжнє полювання. Вони бігають за невеликими предметами, це може бути, наприклад, згорнутий кусочок фольги, або маленький, легкий м’ячик. Також кішки в захопленні від будь-якого предмету, який за формою нагадує мишку: їм подобається стиснути його в лапках, потім підкинути в повітря, і знову атакувати.

Під час таких забав кішка витрачає багато енергії, яку вона могла витратити на щось, менш приємне, наприклад, на здирання штор, або ж псування меблів. Більшість людей помилково вважає, що кішку не можна дресирувати. Але це не так. Звичайно, ми не зможемо досягти бездоганного виконання всіх команд, які здатна виконувати собака, але кішка із задоволенням може виконувати за командою деякі нескладні трюки – приносити предмети, давати лапку, говорити „м’яв”.

Дресирування передбачає вироблення у кішки умовного рефлексу за допомогою чогось смачного. Головне ніколи не карати її, і тоді дресирування принесе безліч задоволення. Саме тому ми обрали тему нашого наукового дослідження «Ігрова поведінка котів», щоб наочно продемонструвати, що коти теж піддаються дресируванню.

Мета роботи: Вироблення ігрової поведінки з допомогою умовних рефлексів безбольовим метод дресирування.

Відповідно до мети були поставлені наступні завдання:

1. Опрацювати літературні джерела по темі дослідження.
2. Розглянути методи дресирування тварин.
3. Вироблення умовних рефлексів ігрової поведінки у котів методом безбольового дресирування.

Об’єкт дослідження: домашній кіт породи британська довгошерста кішка.

Предмет дослідження: умовні рефлекси ігрової поведінки.

Теоретичне значення роботи. Розглянувши різні методи дресирування та ознайомившись із особливостями породи британська довгошерста кішка ми обрали безбольовий метод дресирування, який допоміг виробити умовні рефлекси ігрової поведінки.

Практичне значення роботи. Результати дослідження можуть спростувати твердження про те, що коти погано піддаються дресируванню і виробити у них умовні рефлекси важче ніж у собак.

Наукова новизна. В ході дослідження підтверджено, що безбольовий метод дресирування дає гарні результати у вироблені умовних рефлексів ігрової поведінки, проте встановлено, що для закріплення і міцності ігрового рефлексу наявність безумовного рефлексу і заохочування тварини замало, має бути ще й враховано третій компонент становлення нових рефлексів – вподобання тварин.

Розвиток інтересу вчених до проблем психічної діяльності тварин, яким багато в чому сприяв успіх еволюційного вчення Ч. Дарвіна, відкривало можливості виявлення біологічних передумов виникнення свідомості і психіки людини. У XVIII-XIX ст. був накопичений багатий описовий і експериментальний матеріал про поведінку тварин. З'явилася і наукова дисципліна - зоопсихология, до завдань якої входило точне і об'єктивне дослідження проявів психічної діяльності і поведінки тварин, пояснення походження, і розвитку психіки: в онтогенезі і філогенезі.

Значний крок у вивченні рефлексів зробив Павлов І. П., який звернув увагу на те, що діяльність вищих відділів головного мозку не тільки пов'язана з прямим впливом подразників, які мають біологічне значення для організму, а й залежить від умов, які супроводять ці подразнення. Наприклад, у собаки слиновиділення починається не лише тоді, коли їжа потрапляє в рот, а й при вигляді, запаху їжі, як тільки вона побачить людину, яка завжди їй приносить їжу.

І. П. Павлов пояснив це явище, розробивши метод умовних рефлексів. За методом умовних рефлексів він проводив досліди на собаках з фістулою (стомою) вивідного протоку привушної слинної залози. Тварині пропонували два подразника: їжа — подразник, який має біологічне значення і викликає слиновиділення; другий — індиферентний для процесу живлення (світло, звук).

Ці подразники поєднували в часі так, щоб дія світла (звуку) на кілька секунд випереджала приймання їжі. Після ряду повторень слина починала виділятися під час спалаху лампочки за відсутності їжі. Світло (індиферентний подразник) назвали умовним, оскільки він є умовою, за якої проходило приймання їжі. Подразник, який має біологічне значення (їжа) назвали безумовним, а фізіологічну реакцію слиновиділення, яка відбувається внаслідок дії умовного подразника — умовним рефлексом.

Внаслідок цього він зробив висновок, що умовним подразником може стати не тільки натуральний сигнал, але навіть час і порядкове місце пред'явлення подразника. Більш того, вчений вважав, що з будь-яким агентом зовнішнього середовища (незважаючи на його природу) може бути встановлений тимчасовий нервовий зв'язок, умовний рефлекс. У цьому він бачив пристосування організму до мінливих умов існування.

Щоб з'ясувати механізм утворення умовних рефлексів, вчений зробив реєстрацію електричної активності різних мозкових структур під час дії безумовного і умовного подразників.

В результаті проведеного дослідження І. П. Павлов вважав, що при одночасній дії на два різні аналізатори в різних чутливих ділянках півкуль великого мозку виникає збудження, а з часом, між ними утворюється зв'язок. Наприклад, при спалахуванні лампочки і підкріпленні цього подразника їжею виникає збудження в кірковій частині зорового аналізатора, що знаходиться в потиличній ділянці кори і збудження харчового центра кори півкуль великого мозку — тобто в обох кіркових центрах (зоровому і харчовому), між якими утворюється нервовий зв'язок, який при багаторазовому поєднанні в часі цих подразників стає міцним.

Наприклад, звуки, світло, кольори, запахи, смакові речовини, дотик, тиск, тепло, холод, положення тіла в просторі — усі ці та інші і подразники при їхньому поєднанні з безумовним подразником та за умови достатньої сили стають сигналами, що викликають той чи інший умовний рефлекс.

Отже, Павлов І. П. не тільки розробив схему дії умовного рефлексу, але і спробував співвіднести процес замикання нервової зв'язку з певними структурами головного мозку. Згідно з його пізнішим поглядам, замикання тимчасово нервового зв'язку відбувається виключно у вищому відділі мозку - корі великих півкуль, яка забезпечує формування пристосувальних реакцій організму до зовнішнього світу.

Дресирування (від фр. dresser — виправляти, навчати) — комплекс навчальних дій над тваринами для вироблення і закріплення різних умовних рефлексів і навичок.

Дресирування може проводиться з метою розвитку дружніх відносин, формування адекватної поведінки тварини для її перебування серед людей, пошуку матеріальних об'єктів будь-якого типу, захисту в певних обставинах, або розваги.

Основа дресирування тварин – в створенні умовних рефлексів, згідно з вченням І. П. Павлова про вищу нервову діяльність. Використовуючи різноманітні подразники, такі як звуки, їжа, сигнали та механічні дії, дресирувальник закріплює у тварини потрібну реакцію – неординарну дію.

Умовний рефлекс — складна пристосувальна реакція організму, що виникає на ґрунті утворення тимчасового нервового зв'язку (асоціації) між сигнальним (умовним) та підкріплюючим його безумовним подразником.

Умовні рефлекси формуються на основі вроджених рефлексів і безумовних рефлексів. Умовні рефлекси — індивідуальні, набуті рефлекторні реакції, які виробляються на базі безумовних рефлексів.
Їх ознаки:

• набуваються протягом усього життя організму.
• неоднакові у представників одного виду.
• не мають готових рефлекторних дуг.
• вони формуються при певних умовах.
• в їх здійсненні основна роль належить корі великого мозку.
• мінливі, легко виникають і легко зникають залежно від умов, в яких знаходиться організм.

Умови утворення умовних рефлексів:

• одночасна дія двох подразників: індиферентного для даного виду діяльності, який надалі стає умовним сигналом і безумовного подразника, який викликає певний безумовний рефлекс.
• дія умовного подразника завжди випереджує дію безумовного (на 1-5с.).
• підкріплення умовного подразника безумовним повинно бути кількаразовим.
• безумовний подразник повинен бути біологічно сильним, а умовний володіти помірною оптимальною силою.
• умовні рефлекси швидше й легше формуються при відсутності сторонніх подразників.

Умовні рефлекси можна виробляти не лише на основі безумовних, але і на основі раніше набутих умовних рефлексів, які стали достатньо міцними. Це умовні рефлекси вищого порядку. Умовні рефлекси бувають: природні — рефлекторні реакції, які виробляються на зміни навколишнього середовища, і завжди супроводять появу безумовного. Наприклад, запах, вигляд їжі є природними сигналами самої їжі; штучні — умовні рефлекси, що виробляються на подразнення, які не мають до безумовно рефлекторної реакції природного відношення. Наприклад, слиновиділення на дзвоник або на час.

Основою дресирування тварин є утворення умовних рефлексів, згідно з вченням І. П. Павлова про вищої нервової діяльності. В дресируванні опираються на найрізноманітніші подразники, наприклад, такі як звукові, харчові і жести, що є умовними, і механічні дії, що вважаються безумовними рефлексами.

Саме такий вплив викликає у тварин необхідну реакцію, яку намагається закріпити дресирувальник. Людина, що займається дресируванням повинна вміти відчувати залежність типу вищої нервової діяльності учня-тварини від його особливостей і тільки після визначення цієї залежності можна вибрати необхідний для даної тварини метод дресирування.

Виділяють такі методи дресування: контрастні (больовий, заохочувальний чи безбольовий, наслідувальний) та цирковий.

Контрастні методи полягають у тому, що у разі виконання певних команд тварину заохочують, в разі невиконання - карають. Але слід пам'ятати, що для того, щоб вироблені навички закріпилися, тварину необхідно періодично тренувати. В цьому випадку дресирована тварина буде ідеально виконувати всі дії, які вимагає від нього людина.

Больовий метод, заснований на відчуттях болю, яке змушує об'єкт дресирування робити те, чого від нього вимагає людина. Цей метод застосовується при дресируванні хижаків в цирку і великих тварин. Також він набув поширення в сільській місцевості з худобою. Виробляючи навички, людина домагається від тварини виконання заданих дій.

Заохочувальний метод дресирування застосовується в навчанні мисливських собак. Собака, як істота з досить розвиненою вищою нервовою діяльністю, добре сприймає такий метод навчання. При заохочувальну методі навчання натуральні рефлекси закріплюють дачею корму, або ласкою. Наприклад, багато тварин готові виконати необхідне завдання за те, що господар їх просто погладить, або дасть шматочок ласощів. Чим вище розвинений в інтелектуальному рівні об'єкт дресирування, тим швидше він сприймає і виконує завдання, тим швидше відбувається закріплення необхідного рефлексу.

Наслідувальний метод дресирування грунтується на повторенні молодими тваринами дій інших, більш старших і вже навчених. Цей метод широко застосовується для навчання пастуших собак, які охороняють отару овець і допомагають чабану збирати отару. Цуценята, бачачи як їхні батьки виконують необхідні команди, і за це отримують похвалу людини, дуже швидко повторюють дії старших особин і дресируються в процесі роботи. Наслідувальний метод застосовується також при дресируванні дельфінів.

Дресирування тварин для циркових виступів відоме досить давно. Ще в Стародавньому Єгипті і Римі використовувалися тварини для цих видовищних заходів. Зараз у цирку можна побачити різних дресированих тварин, починаючи від слонів, закінчуючи мишами. Якщо основна частина дресирувальників використовувала больові методи в роботі з цирковими «артистами», то В.Л. Дуров вперше застосував безбольовий заохочувальний метод, заснований на вченні І. П. Павлова про умовні рефлекси. Саме цей метод дозволив Дурову підпорядковувати і працювати з тваринами, дресирування яких раніше було неможливим. Цей метод отримав досить широке визнання і використовується багатьма дресирувальниками, наприклад, знаменитий майстер цирку Ю.Д. Куклачов використовує в роботі з кішками саме такий, заохочувальний безбольовий метод дресури.

Практичні результати безбольового методу величезні: таким чином від тварин вдається досягти найскладніших і найрізноманітніших трюків, стимулювати їх працювати за власним бажанням, синхронно з іншими тваринами і дресирувальником. Наприклад, за допомогою безбольового методу вперше в історії були створені циркові номери з пеліканами, які раніше вважалися непідвладними дресурі.

Для проведення нашого дослідження ми обрали домашнього кота породи британська довгошерста кішка, адже коти цієї породи самостійні та спокійні вихованці. Вони легко знаходять спільну мову з людьми та іншими тваринами, можуть весь день пролежати на дивані, поки удома нікого немає. Бігати по квартирі та псувати меблі, для породи не властиво. Британці не люблять сидіти на руках. Їм комфортно бути поряд з господарем, спостерігаючи що відбувається навкруги.

Бажання грати, зберігається у вихованців — до двох років і саме у цей період варто розпочинати дресирування тварини.

Для комфортного життя, довгошерстим британцям потрібні — вуличні прогулянки. Їх можна вигулювати на повідку або випускати на балкон. При правильному догляді та утриманні, британські довгошерсті кішки живуть — 15 років. Генетичних захворювань у них немає. Основна проблема — ожиріння. Зайва вага призводить до проблем серця, та до розвитку кардіоміопатії, яка пов’язана із потовщенням стінок первинного м’яза серця. В результаті: частішає робота серця, виникає кисневе голодування, що призводить до відмирання сердечних клітин і розвитку аритмії у вихованця, тому варто забезпечити їм активне життя.

Дресирування свого британського довгошерстого кота ми розпочали із шестимісячного віку (серпень місяць) в домашніх умовах. Спостерігаючи за кошеням ми побачили, що він із задоволенням грає пінопластиковими кульками та тенісним шариком.

Кожен раз коли, кошеня починало гратись пінопластиковими кульками ми їх забирали і кидали на певну відстань при цьому звали кошеня до себе. Коли кошеня приносило кульку ми його гладили за це і повторювали вправу декілька раз протягом дня. За місяць періодичних повторювань у кота виробився ігровий рефлекс принесення не тільки кульки, а й іграшок, якими він грається.

Крім того варто зазначити, що коли ми кидали іграшку, то кіт відразу біг до неї (спрацьовував умовний рефлекс і безумовний рефлекс), а потім дивився на нашу реакцію, якщо ми звали його до себе, то він брав іграшку і ніс нам для продовження гри, коли ж ми не кликали його до себе, то він починав гратися самостійно (дивитись відео «Ігрова поведінка британського довгошерстого кота»).

В ході дресирування ми спостерігали, що британський довгошерстий кіт по-різному реагує на іграшки: є улюблена, якою грає весь час і неулюблена, якою грає дуже рідко (дивитись табл. 2.1. «Частота гри кота іграшками на протязі місяця»).

Табл. 2.1. «Частота гри кота іграшками на протязі місяця»

№ з/п	Назва іграшки	День	Тиждень	Місяць
1	М’яка іграшка сердечко	Не кожного дня	Два – три рази в тиждень	Дуже рідко
2	Пінопластова кулька	Кожного дня	Кожного дня	Часто
3	Тенісний м’ячик	Кожного дня	Через день - два	Не дуже часто

З результатів таблиці видно, що улюблена іграшка кота - пінопластова кулька, бо грає нею завжди, як тільки побачить, а також носить її в роті; неулюблена м’яке маленьке сердечко  із свистком, коли не має кульки може грати нею не довго, в роті не носить.

Після того, як пінопластові кульки і тенісний м’ячик були загублені ми зробили іграшки для кота із фоаміраму червоного і сірого кольору, які стали для нього улюбленими, бо часто з ними грав, особливо із сірою, та носив їх у роті, а із м’яким червоним сердечком взагалі перестав гратись (дивитись мал. 2.1. «Іграшки британського довгошерстого кота»).

Мал. 2.1. «Іграшки британського довгошерстого кота»

На основі отриманих спостережень нашого дослідження ми зробили висновок, що на формування умовного рефлексу впливає безумовний рефлекс мисливця, бо кіт грає з іграшками так ніби полює на мишку, але на міцність рефлексу і його стійкість впливають ще власні вподобання тварини, тому що  рефлекс мисливця є лише фундаментом для вироблення умовного рефлексу гри з іграшками і для того, щоб цей рефлекс закріпився важливу роль відіграють  естетичні смаки тварини. 

Наприклад: у кота умовний ігровий рефлекс виробився на пінопластові кульки, коли ж ми почали проводити дослідження із м’якою червоною іграшкою тварина не була дуже зацікавлена, проте, коли ми зробили іграшки із фоаміраму, цікавість тварини зросла і умовний рефлекс ігрової поведінки зміцнів, якби ми продовжили дресирування тварини м’якою іграшкою, то цей рефлекс зник би, бо умовні рефлекси здатні легко виникати і згасати на відміну від безумовних, які є вродженими (дивитись відео «Естетичні вподобання британського кота»).

Отже, для дресирування котів безбольовим методом треба враховувати вік, цікавість і естетичні відчуття тварини, щоб швидко отримати бажаний результат. В ході нашого дослідження ми отримали гарні результати, адже у нашої тварини сформувалась ігрова поведінка на основі умовного рефлексу.

1. Під час проведення наукового-дослідження було опрацьовано матеріали по темі роботи і з’ясовано, що є безліч методів дресирування тварин: контрастні (больовий, заохочувальний чи безбольовий, наслідувальний) та цирковий.

Із усіх заявлених методів найрезультативнішим і найкращим є цирковий або безбольовий метод, який вперше застосував В.Л. Дуров, адже цей метод заснований на вченні І. П. Павлова про умовні рефлекси. Саме цей метод дозволив Дурову підпорядковувати і працювати з тваринами, дресирування яких раніше було неможливим. Цей метод отримав досить широке визнання і використовується багатьма дресирувальниками, наприклад, знаменитий майстер цирку Ю.Д. Куклачов використовує в роботі з кішками саме такий, заохочувальний безбольовий метод дресури.

Завдяки цьому методу від тварин вдається досягти найскладніших і найрізноманітніших трюків, стимулювати їх працювати за власним бажанням, синхронно з іншими тваринами і дресирувальником.

2. Для проведення свого наукового-дослідежння, щодо формування умовних рефлексів ігрової поведінки у котів ми використали безбольовий заохочувальний метод.

З допомогою цього методу і наявного мисливського інстинкту у довгошерстого британського кота спочатку ми виробили у нього умовний рефлекс, з допомогою маленьких пінопластових кульок, які на дотик були м’якими і створювали незначний шум, котилися і цим викликали інтерес у тварини. Згодом розпочали дресирування м’якою іграшкою сердечко зі свистком та тенісним м’ячиком.

В ході подальшого дослідження ми побачили, що ігрова поведінка кота на іграшку має вподобальний ефект, тобто лише певна іграшка, яка подобається тварині викликає у нього бажання гратись.

На основі отриманих результатів ми можемо говорити,  що безбольовий метод дресирування дійсно дає гарні результати, бо протягом місяця у шестимісячної тварини було сформовано умовний рефлекс ігрової поведінки, але варто зауважити, що умовний ігровий рефлекс виробляється у котів не лише на основі безумовного рефлексу та заохочувань, є ще й третій важливий компонент – це власні вподобання тварини, без яких рефлекс якщо і виникне, то буде тимчасовим і не дуже стійким.   

Наприклад: при киданні іграшки тварині, кіт підходив до неї і, якщо вона йому подобалась (пінопластова кулька, іграшки з фоаміраму), то він починав гратись або за командою приносити дресирувальнику,  якщо ж іграшка  не подобалась (червоне м’яке сердечко), то тварина могла зачепити неї, але не гралася б далі  нею і тим паче не несла б  дресирувальнику.

1. Біологія: підручник для 7-го кл. загальноосвітніх навчальних закладів / Н. В. Запорожець, І. І. Черевань, С. В. Влащенко; за редакцією К. М. Задорожний. - Х.: Вид-во «Ранок», 2015. – 240 с.
2. Біологія: підручник для 7-го класу загальноосвітніх навчальних закладів / Валерій Соболь. – Кам’янець – Подільський : Абетка, 2015. – 288 с.