Дослідницька робота "Діалекти в англійській мові"

У процесі проведення роботи над дослідницьким проєктом на тему «Діалекти в англійській мові» учень 11 класу вивчив особливості основних діалектів англійської мови, встановив область їх використання та шляхом аналізу результатів опитування - встановив значущість знання діалектів англійської мови.

Докладніше про роботу:

У індивідуальній науково-дослідницькій роботі на тему «Діалекти в англійській мові» автор розповів, що таке "діалект", навчився визначати походження діалекту в англійській мові на практиці, вивчив види та сферу використання діалектів в англійській мові, а також провів опитування на тему складнощів при спілкуванні з англійцями з будь-яким діалектом.

Своєю дослідницькою роботою «Діалекти в англійській мові» у рамках проєкту учень 11 класу заохоплює однокласників вивчити особливості основних діалектів англійської мови, встановити сферу їх використання. Закінчуючи дослідницьку роботу над проєктом, учень шляхом аналізу результатів опитування встановлює важливість знання діалектів англійської мови.

Зміст

Вступ

1. Визначення діалекту
2. Походження діалектів англійською мовою
3. Види діалектів в англійській мові
4. Проведення опитування та аналіз його результатів

Висновок
Список використаних джерел

Актуальність цієї теми «Діалекти в англійській мові» визначається характерною для сучасного світу тісною взаємодією людей різної мовної приналежності та потребою комунікації між ними. Сучасна англійська мова має статус міжнародної мови, це зумовлюється її поширеністю.

Багато хто з нинішньої молоді хоче працювати за кордоном, переважно в Європі, що, звичайно, вимагає поглибленого знання англійської мови, особливо якщо йдеться про Великобританію. Адже на своїй історичній батьківщині мова активно використовується і, залежно від регіону, вона змінюватиметься під впливом історії, культури та соціальних особливостей людей цієї місцевості.

Поняття “діалект” означає саме такий різновид мови. З усього цього випливає необхідність знання та розуміння цих мовних особливостей.

Мета дослідницької роботи: вивчити особливості основних діалектів англійської мови, встановити сферу їх використання та шляхом аналізу результатів опитування людей встановити важливість знання діалектів англійської мови.

Завдання:

• зібрати з різних джерел матеріал з цієї теми;
• проаналізувати інформацію на тему;
• познайомити із основними діалектами англійської мови;
• провести опитування.

Діалекти англійської мови є сукупністю діалектів, що склалися на території Британських островів.
Саме слово діалект має на увазі різновид однієї мови, пов'язаний з територіальною, соціальною або професійною спільністю. Мова може відрізнятися за морфологічними або синтаксичними особливостями.

Англомовна мова вважається однією з найдавніших: мова – спадщина давньонімецьких племен, які перекочували на територію сучасної Британії у 5-6 століттях. Багатовікова історія, поширення по світу та запозичення слів з іноземної мови сформувало десятки діалектів, які притаманні конкретним регіонам.

Синхронний стан фонетичної системи сучасних англійських діалектів зумовлений безпосередньо специфікою її історичного розвитку у тому чи іншому ареалі, взаємними контактами діалектів, впливом мовних зразків мови переможця на мову переможених чи відсутністю такого впливу.

Якщо на деяких територіях (особливо південних) вимова низки звуків і звукосполучень збігається з літературним стандартом (останній тою чи іншою мірою проник у всі діалекти), то в інших ареалах можна назвати значні розбіжності у порівнянні з загальнонаціональною мовою - вимова окремих звуків в англійських діалектах часом не тільки відрізняється від літературного, а й диференціюється на окремих територіях.

Прийнято ділити історію англійської мови на такі періоди: давньоанглійська (450-1066), середньоанглійська (1066-1500), нова англійська (з 1500 до нашого часу).
У давньоанглійський період біля Британії розвинулися місцеві діалекти: нортумбрийский, мерсийский, уэссекский (чи західно-саксонський) і кентский.

Ці діалекти у процесі свого розвитку набули ряд таких особливостей фонетичної системи, граматичного ладу та лексичного складу, які дозволяють вважати ці діалекти такими, що утворюють одну мову - англійську мову древнього періоду (Л.Д.Залеська. Посібник з історії англійської мови; с.19). У своєму складі давньоанглійська мова мала запозичення з латинської та кельтської мов.

Серед запозичень з латинського розрізняють два шари:

• найдавніший шар - слова, запозичені німецькими племенами у римлян до переселення до Британії, і після переселення - у кельтів;
• другий шар - слова, які стосуються релігії і пов'язані з запровадженням християнства, розпочатим у 597 році.

Перший прошарок запозичень становили слова, пов'язані з предметами матеріальної культури, торгівлі та сільського господарства. Наприклад: Win "вино" (від лат. Vinum), Weall "стіна" (від лат. Vallum), Milln "млин" (від лат. Molinum), Pipor "перець" (від лат. Piper), Plante "рослина" (Від лат. Planta).

Латинське слово "castra" ("укріплений форт", "табір") увійшло складовою в різні географічні назви: Lancaster, Manchester. Другий шар запозичень відбиває численні релігійні поняття. Наприклад: Biscop "єпископ" (від лат. Episcopus), Cleric "духовне обличчя" (від лат. Clericus), Candel "свічка" (від лат. Candela), Munuc "монах" (від лат. Monachus), Apostol "апостол » (Від лат. Apostolus). Кельтські мови мали дуже слабкий вплив на лексичний склад англійської мови.

Це може пояснюватися тим, що англосакси, що перемогли, не вважали гідним запозичувати слова з мови переможених кельтів. Ось деякі з тих небагатьох запозичених слів: Dun – «бурий», Binn – «скриня», Cradle – «ясла», «колиска». У шотландських діалектах збереглося кельтське слово "loch" ("озеро"), що увійшло до назв багатьох озер Шотландії.

Назва західної частини Британії Уельсу (Wales), у якій оселилися залишки кельтських племен, теж кельтського походження. Середньоанглійський період історії Англії характеризується двома великими історичними подіями, які наклали свій відбиток на розвиток англійської мови.

З кінця VIII ст. Англія зазнавала датських набігів. Наприкінці IX ст. скандинави утвердилися на території на північ від Темзи. Скандинавські діалекти, на яких говорили завойовники, належали до групи північнонімецьких мов і за своїм фонетичним і граматичним строєм складалися досить близько до давньоанглійської мови.

Спорідненість англійських діалектів зі скандинавськими уможливлювала взаємне розуміння без перекладу. До 1042 року, коли датське панування в Англії завершилося, данці, і англійці практично злилися в один народ.

У 1066 році відбулося завоювання Англії нормандцями. Ця подія була поворотним пунктом в історії Англії і вплинула на англійську мову. У той час, коли датчани в IX-X століттях захоплювали Англію, нормандці робили набіги на Францію.

У 912 році французький король Карл Простий поступився нормандцям завойовану ними північну прибережну смугу землі, за якою з того часу закріпилася назва Нормандія.

Протягом наступних півтора століття до вторгнення нормандців до Англії, вони зазнавали сильного впливу французької культури та мови. Після вторгнення нормандців на чолі з герцогом (згодом королем) Вільгельмом до Англії, вони стали повновладними господарями.

Французи масами прибували до Англії, обіймаючи вищі державні посади. Панівною мовою стала французька мова. Вона була мовою двору, уряду, судових установ та церкви. Англійська мова була відтіснена в нижчу соціальну сферу: нею говорила основна маса селян і міського населення.

Без знання французької не можна було просунутися у суспільстві. Французька мова стояла над англійською. Вона впливала на англійську, але не змішувалася з нею.

Скандинавський вплив на англійську мову. Оскільки скандинавська та англійська були спорідненими мовами, проникнення скандинавських слів в англійську мову відбувалося дуже інтенсивно. Ці слова швидко асимілювалися і ставали загальновживаними.

Зі скандинавської мови в англійську проникли повсякденні слова, в т.ч. навіть займенники (англ. "they" від сканд. "eir") і службові слова (англійський привід "till"). Раніше інших в англійську мову проникли дієслова "call" (від сканд. "kalla"), "take" (від "taka"). До скандинавських запозичень належать також англійські іменники "husband" (від "husbonde"), "window" (від "vindauga"), "anger" (від "angr"). Значним був також вплив скандинавської мови на граматику та синтаксис англійської мови.

Французький вплив на англійську мову відбувався внаслідок проникнення в англійську дійсність нових рис життя. Так, в англійській мові з'явилися французькі слова "manor", ("феодальний маєток"), "villain" ("батрак"), "peasant" ("селянин"), "government" ("уряд"), "council" ( "королівська рада"), "country" ("країна"), "people" ("народ").

У 1265 році була створена рада для управління країною, що отримала назву "parliament" (від французького слова "parl" - "говорити"). Були запозичені деякі слова, пов'язані з релігією та юриспруденцією: religion, saint, pray, chapel, sermon, judge, jury, accuse, execute, crime, prison та інші.

До англійської мови увійшло багато військових термінів: army, soldier, sergeant, captain, admiral, officer, battle, enemy, assault, war (слово німецького походження, що потрапило у французьку мову і з неї запозичене до англійської). У XII-XIII ст., зважаючи на необхідність пояснити деякі французькі слова англійськими, в англійській мові виникло багато синонімічних пар, типу: «safe (фр.) & sound (англ.)» - «цілий і неуридимий», «with might & main» - «з усіх сил», «really & trully» - «справді так», «by lips & bounds» - «підстрибом» та інші.

З французької увійшли до англійської не лише слова, а й деякі афікси: - ment (agreement), - ess (godess), - age (marriage), - able (eatable), - ible (flexible), - ance (entrance) - re (renew), - en (entrust), - dis (distrust).

Новий англійський період – це період розвитку англійської мови, до якої належить і мова сучасної Англії, яка починається наприкінці XV ст. В основі своїй мова вже закріплена. Книгопечатание (1476) і популярність творів Дж. Чосера (1340-1400), який писав лондонському діалекті, сприяли поширенню лондонських форм.

Однак друкарство фіксувало деякі традиційні написання, що не відображали норми вимови кінця 15 ст. Почалась характерна для сучасної англійської мови розбіжність між вимовою і написанням.

З розвитком літературної мови розширювалася та ускладнювалася система функціональних стилів, йшло розмежування форм усно-розмовної та писемної мови, кодифікація літературних норм. Велику роль у розвитку літературної мови відіграли прямі і непрямі мовні контакти англійської мови з іншими мовами, пов'язані з поширенням англійської за межі Англії.

Кількість діалектів англійської обчислюється десятками. Розглянемо одні із найпопулярніших варіантів.
Кокні – просторічний діалект мешканців окремих районів Лондона: Іст-Енду та прилеглих територій. За легендою, справжніми кокні можна назвати лише тих лондонців, які живуть неподалік церкви Сент-Мері-ле-Боу в Сіті і чують брязкіт її дзвонів.

Слово cockney перекладається як «півняче яйце». Найчастіше так називали недорозвинені яйця, які несуть молоді курки. Сільські жителі передмість Лондона називали так міських робітників, які не знали сільських звичаїв.

Робітники з Лондона належали до нижчих верств суспільства. Тому слово «кокні» відразу почало асоціюватися з бідними станами: вуличними торговцями, ремісниками, кораблебудівниками. Діалект кокні протиставлявся англійській мові аристократії та середнього класу.

Сьогодні діалект кокні вже вийшов за межі нижчих верств суспільства, але, як і раніше, залишається просторовим. Незважаючи на це, він дуже популярний не тільки в Лондоні, а й у Великій Британії і навіть за її межами. Кокні – така сама лондонська визначна пам'ятка, як Біг-Бен або двоповерхові автобуси.

Кокні перекручують багато звуків: вимовляють буквосполучення th як f або v, пропускають звук h на початку слів і звук t наприкінці, пом'якшують l. У граматиці основні відмінності від стандартного британського: me замість my та скорочення ain’t замість am, is, are not.

А головна особливість кокні – римований сленг. Це унікальне явище: деякі слова у промові замінюють скороченнями від стійких фраз, які римуються з цими словами. Виходить своєрідний фонетичний шифр, який незнайомі з діалектом люди не можуть розгадати. Ось кілька прикладів:

• Розмова – rabbit: talk римується з rabbit and pork (зайчатина та свинина)
• Голова – loaf: head римується з loaf of bread (шматок хліба)
• Телефон – dog: phone римується з dog and bone (собака з кісткою)
• Наприклад: Wait a sec, my dog's ringing! - Секунду, у мене телефон дзвонить.

Англійською естуарною мовою розмовляють на південно-східній частині Англії: в тих районах, де річка Темза впадає в Північне море і утворює широкий естуарій. Звідси і назва діалекту: Estuary – це лійкоподібне гирло річки, яке розширюється біля моря.

Естуарій Темзи починається біля Лондонського Сіті, на сході розширюється до гирла річки Бекуотер, на півночі обмежується графством Ессекс, але на півдні – графством Кент. Англійською мовою говорять багато лондонців, а також жителі більш південних і східних регіонів.

Естуарну англійську називають мовою молоді або неформальною англійською. У сучасній Великобританії загальноприйнята вимова вважається занадто химерною і зарозумілою, її поступово замінює естуарний діалект. У естуарної англійської багато спільного з діалектом кокні, часто ці варіанти мови перетинаються, і лінгвісти не знають, де провести кордон між ними. Наприклад, у цьому діалекті літератури th теж вимовляються як f або v. Також носії цього варіанта англійської ковтають голосні звуки. А в деяких словах звук l замінюють w: tall у них звучить як tow.

Найхарактерніші особливості естуарної англійської в лексиці – це cheers як «дякую» та mate замість friend. Ці слова вже проникли в інші діалекти та популярні у багатьох областях Великобританії.

Основним варіантом шотландської англійської називається «шотландська стандартна англійська». Незважаючи на очевидну близькість до стандартної англійської, цей варіант зрозуміти досить складно навіть носіям мови. Основний варіант шотландської англійської називається "шотландська стандартна англійська" (Scottish Standard English). Ці назви часто позначаються абревіатурою SSE.

Основні фонетичні відмінності у шотландському діалекті:

• гортанний і перекатний звук [r], який, до речі, дуже схожий на російський “р”;
• практично повна відсутність довгих голосних у таких словах, як "fool", "moon";
• менша кількість дифтонгів у порівнянні зі звичною для нас англійською мовою;
• збереження звуку [wh] у словах, як “what”, “why”, “which”.

Граматичні особливості:

• у шотландському варіанті англійської пасивна застава (Passive voice) формується за допомогою дієслова “get”. Наприклад, "He got told", "The house got built";
• для спонукання будь-кого до дії часто використовується конструкція “have got”. Наприклад, “You have got to come back early!”;
• замість “am not” можна часто зустріти “amn't”. Наприклад, “Amn't I smart?”;
• "постійні" дієслова (stative verbs) у шотландському варіанті часто бувають динамічними: “He's wanting to stay”, “I'm feeling great!”.

Також є лексичні особливості:
Aye” [ai] замість “yes”
"Quean" [kwi: n] - ні, не королева, а незаміжня дама
“Wee” [wi:] замість “small”
"Bonnie" замість "beautiful"
“Kirk” [kз:k] замість “church”
“Loch” [lɔk] замість “lake”. Згадайте те саме Лох-Неське чудовисько.
"Scho" замість "she"
"At hame" замість "at home".

Уельський діалект є сукупністю стандартної англійської та валлійської мов. Валлійська, або Уельська, є представником кельтських мов, якою говорили всі жителі Великобританії до вторгнення римлян, англосаксів і норманів. Зараз Уельська є офіційною мовою на території Уельсу.

Дослідження у рамках проєкту на тему «Діалекти в англійській мові» було розпочато з проведення анкетування серед людей, які володіють мовою та стикалися з діалектною мовою.

Були поставлені такі питання:

1. Чи виникали складнощі зі спілкуванням з англійцями, які говорять на якомусь діалекті?
2. Як часто це відбувалося?
3. Чи стали ви після цього поглиблено вивчати різні діалекти?

Згідно з результатами анкетування більшість опитаних досить часто стикалися зі складнощами у розумінні мови людей, які говорять на діалектах англійської мови, після цього ця частина опитаних почала глибше вивчати особливості англійської мови.

Опитування показало, що навіть у людей, які добре володіють англійською мовою, виникали труднощі з розумінням мови носія мови через незнання діалектів. З цього виходить, що розуміння діалектів дуже важливе для людини, що тільки вивчає або вже активно використовує мову.

Дослідження у рамках проведеної дослідницької роботи на тему «Діалекти в англійській мові» показало, що сучасна англійська мова має велику кількість територіальних діалектів. Кокні, естуарна, шотландська, уельська – далеко не всі діалекти англійської мови. Лінгвістами налічуються кілька десятків різних говірок в англійській мові на території Великобританії.

1. Аракін В.Д. Історія англійської. М., 1985
2. Іванова І.П. Чахоян Л.П. Історія англійської. М., 1976
3. Ілліш Б.А. Історія англійської. М., 1968
4. (Середньоанглійський та новоанглійський період). Курс лекцій. М., 1965
5. Ярцева В.М. Історична морфологія англійської. М., 1960
6. Ахманова О.С. Словник лінгвістичних термінів. М: Радянська енциклопедія, 1966
7. Ярцева В.М. Історичний синтаксис англійської. М., 1961
8. М.М. Маковський «Англійська діалектологія», 1980
9. Crystal D. English як Global Language. Cambridge University Press, 1997
10. Ряхівська Є.М. Англійська мова та англійська соціокультура у другій половині XX ст. // Вісник МДУ. Сер. 19, Лінгвістика та міжкультурна комунікація. 2001. № 1